У мене з’явилась дивна теорія про втому 🤔Мені здається, що іноді ми втомлюємось не тому, що багато робимо. А тому, що занадто довго живемо всупереч собі.Буває день, коли набігалась, напрацювалась, вирішила купу питань, а ввечері відчуваєш приємну втому. А буває, нічого особливого не робила, але сил немає взагалі. Наче хтось відкрив краник і повільно зливає енергію.Останнім часом придивляюсь до таких моментів і помітила, що найбільше мене виснажують:💥справи, які давно втратили сенс;💥люди, поруч з якими треба бути зручною;💥бажання все контролювати;💥життя, відкладене на потім.І знаєте, що цікаво? Іноді одна маленька дія повертає більше сил, ніж цілий день відпочинку:сказати «ні»;скасувати зустріч;вимкнути новини;піти гуляти замість працювати;зробити щось, що давно хотілось, але постійно не на часі.Зараз спостерігаю за собою, як науковець за дивним експериментом 😀 І що далі, то більше думаю, що втому не завжди треба лікувати відпочинком. Іноді її треба лікувати чесністю із собою.А яка ваша теорія про втому?Що забирає ваші сили найчастіше?І що, навпаки, повертає їх навіть у найважчі періоди?