🕯 В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Ігоря ЛавріваПоіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Ігоря Лавріва — головного сержанта 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.Ігор Лаврів народився 2 березня 1982 року у селі Тужилів Калуського району, що на Івано-Франківщині. Навчався у школі рідного села. Після закінчення школи вступив до Богородчанського професійно-технічного училища №2. Там здобув фах столяра.У 2000-2001 рр. служив у внутрішніх військах у м. Золочів, що на Львівщині. Був одружений. У шлюбі народилося 2 дітей. Захоплювався мисливством. До повномасштабної війни працював на місцевому хлібокомбінаті “Родина”. У перші дні повномасштабного вторгнення твердо вирішив піти на захист України. Тому долучився до лав Збройних Сил України. Був доправлений до військової частини Т0950, що протягом останнього часу дислокувалася у Німеччині. Служив командиром 1 штурмового відділення, командиром машини 2 штурмового взводу штурмової роти. Був мужнім та відповідальним бійцем. Герой Ігор Лаврів загинув 15 січня 2024 року між населеними пунктами Іванівське і Кліщіївка Бахмутського району, що на Донеччині під час мінометно-артилерійського обстрілу. 21 січня 2024 року знайшов свій останній спочинок на кладовищі рідного села Тужилів.Посмертно Герою присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської територіальної громади”. 25 квітня 2024 року нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!📢Інформатор | Підписатись