Замість указки – штурмова гвинтівка: шлях "Тічера" від шкільного вчителя до воїна-десантникаВін міг би спокійно перечікувати війну в тилу. Мав законну "бронь" як вчитель англійської, німецької та зарубіжної літератури в сільській школі на Львівщині. Вдома на нього чекали дружина та двоє доньок. Але Леонід на псевдо "Тічер" свідомо вибрав бронежилет і квиток на нуль. Тригером для повернення у стрій став його власний вихованець. "Мій учень пішов на війну. І я собі подумав, як то я з бойовим досвідом і замість мене буде воювати хлопчина, який взагалі такого досвіду не має?" – згадує "Тічер".Він вже мав за плечима горнило АТО, тому долучився до 1-го стрілецького батальйону 🐻68-ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Свій авторитет здобував потом і кров'ю безпосередньо в окопах.Робота штурмової піхоти – це завжди йти туди, де інші не витримують. 20 серпня 2023 року закарбувалося в пам'яті "Тічера" назавжди. Харківщина. Після серії виснажливих боїв його група мала закріпитися у відбитій посадці. За крок до точки ліс вибухнув свинцем – у засідці їх чекали ворожі кулеметники. Контактний бій на надкороткій дистанції, зашкалюючий адреналін. З шести бійців п'ятеро стали "трьохсотими". Та завдяки характеру та братерству всі вийшли з того пекла живими, витягнувши своїх. Після проходження курсів Леонід став сержантом, в згодом і офіцером. Тепер обіймає посаду заступника командира роти. До того, що бригада увійшла до лав Десантно-штурмових військ, він поставився з оптимізмом."Ми завжди були єгерями-штурмовиками, тому до найважчих завдань нам не звикати. Я розумію, що війна продовжується і навіть попри втому треба виконувати цю роботу", – підсумовує "Тічер".😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат