Війна змінює нас непомітно ззовні, але докорінно – у самому серці. Віддавши 20 років служби в ДСНС Волині підполковник Сергій Драганчук рятував людей під час надзвичайних ситуацій, проте повномасштабне вторгнення покликало його на передову. Замість заслуженого відпочинку він очолив інженерно-саперний взвод 1-го єгерського батальйону 🐻68-ї ОЄБр. За його плечима – запеклі бої під Авдіївкою та Покровськом, мінування впритул до позицій ворога на Луганщині. Це нічна робота, коли сапери говорять пошепки, а кожен рух може стати останнім. Під час однієї з таких філігранно виконаних операцій його взвод встановив міни так майстерно, що ворожа техніка разом із загарбниками злетіла в повітря на очах у всієї бригади. Для когось це був успішний епізод бою. Для нього – результат тиші, зосередженості й ризику, на який він свідомо йшов разом із побратимами.Сергій пам’ятає все: як пробиралися до ворожих окопів; як стискалося горло від напруги; як за спиною вибухали КАБи. Пам’ятає і надто високу ціну цієї війни: два поранення, контузії, втрату зору на одне око. А ще – втрати побратимів, які вже ніколи не повернуться. У цих спогадах біль, що залишився назавжди.Та попри поранення і втрати, Сергій зізнається: "Я по-справжньому почав цінувати життя. Тепер кожен світанок – це дар, який я навчився відчувати сповна".Детальніше в матеріалі Головного управління ДСНС України у Волинській області😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат