У жовтні 2024 року мій екіпаж активно працював в районі Селидово, Донецької області. В той час було дуже гаряче на тій ділянці фронту. Адже кожного дня стабільно о 6:00 ранку і 18:00 вечора були броньовані штурми противника. Постійно виїжджало +-5 одиниць важкої техніки і приблизно така ж кількість легкової типу авто, мото. Наш підрозділ ефективно знищував наступи противника що зранку, що ввечері. Противнику вдавалось зберегти після штурму хіба 1-2 одиниці техніки. Як зараз памʼятаю ті часи — це були такі часи, коли було всеодно, що ти голодний невиспаний, з втомленими очима. Адже попереду тебе стоять ще твої побратими, яких треба прикривати.Противник активно штурмував наші піхотні позиції цілодобово. Але завдяки нашим спільним зусиллям він зачасту не міг навіть підійти до тих позицій, бо ми вбивали його ще на підході до них. Як зараз памʼятаю свою улюблену ділянку, де я любив ганяти ворога, поки він не впаде, а потім безжально розривати його дроном на шмаття. Була там дорога довжиною в один кілометр і під дорогою насаджена невелика кількість дерев. Саме в цих місцях я любив їх втомлювати і вбивати ☺️. Зачасту я обманював противника, що залітаю в нього, противник падав, я різко вивертав дрон і залітав в противника поки він не встав. На тому відрізку фронту мій підрозділ вбивав кожен день ворога кількістю в роту солдат. Тоді працювали всі і наче змагались, хто більше. Було таке, що бомбер висить і хоче кидати по противнику, а я вже підкрадаюсь на FPV і влучаю прямо в потилицю. Цим ударом шолом противника ледве не збив наш мавік, який мав кидати по противнику.На цьому відрізку мій екіпаж знищив 24 противника за період від обіду до вечора. Було моментами, я серед чистого поля знаходив противника і просто втомлював його до того моменту, поки він не стане. Я ганяв одного п*дара біля 5 хвилин, він вистріляв по мені всі набої, але не влучив, слава Богу. Я його заганяв, і він просто почав махати автоматом, коли я пролітав біля нього. І так було кілька разів, і на останній захід я підкрадаюся, він махає автоматом наче битою і хоче мене збити, я різко спускаюсь нижче, проходжу під автоматом і влучаю йому в ноги. На цьому його шлях закінчився 😂. Біля цього ж поля я ганяв одного так довго, що він викидав по мені все, аби лиш збити мене, на штурм в нього вже не було з чим йти 😂. В цьому ж полі їхало баггі і везло противника на штурм, я лечу ззаду, наздоганяю і бачу: летять з білим прапорцем. Але я собі так думаю: хто ж то здається, несучись по полю на шаленій швидкості і зі зброєю. Я влучаю в багажник, де сидів особовий склад і знищую чотирьох піхотинців осколковим зарядом . Водій підʼїжджає до місця висадки, дивиться в багажник і розвертається і їде назад, бо всі 200😂. На наступний день з самого ранку по туману виїхав БТР з 13 під*рами на штурм нашої піхотної позиції, я летів нічним ще дроном і влучив по броні, броня зупинилась після удару і противник посеред траси біля Селидово почав висаджуватись, і тут я бачу — з посадки починає працювати наш Браунінг і на очах у мене валить десь 7 під*рів. Інші впали біля траси в поле і позалягали. Наша позиція була зовсім поруч, я долітав до них менше ніж за дві хвилини. Тоді майже всіх цих, хто позалягав знищив мій екіпаж. Там я вже грався: комусь влучав в голову, комусь в дупу. Наробив красивих влучань, зробили гарну роботу. День був важкий: 56 вильотів. За жовтень 2024 мій екіпаж знищив 136 під*ра. І це був такий невеличкий рекорд для себе й історія, яку буду всім розповідати .Пишаюсь своїм підрозділом, особливо тими, хто віддає всього себе, аби захистити тих, хто попереду нас. Ми багато обстрілів пережили, багато-кого втратили, на жаль, але ми стоїмо надалі. Ця історія залишиться назавжди в памʼяті. А поки будується нова історія про бої за моє улюблене місто Покровськ. Дякую за увагу.📍Інстаграм ВєніЕПІЗОДИ ВІЙНИ