Fuente
Sergii Ivanov | Прифронтові міста мають свою унікальну атмосферу - тривожної невизначе...
9 800 Vistas/Alcance
2026-03-25 18:06
Mensaje №13643
Прифронтові міста мають свою унікальну атмосферу - тривожної невизначеності та водночас ірраціонального впертого оптимізму.- Я впевнена, що цих потвор тут не буде, - впевнено стверджує пані Наталя, передаючи мені ключи від квартири, де я тепер житиму між бойовими виїздами. Вона носить з собою шоколадні батончики, щоб пригощати ними військових, і каже, що через війну посварилася з Богом. - Але ж він з вами не сварився, - відповідаю, - це головне. З цим пані Наталя не сперечається. Втім, і не погоджується. На вулиці зустрічаю молоду маму з дитиною, які говорять українською. З вимови мами зрозуміло, що вона перейшла не так давно. Але дитина говорить українською чисто, і це є прямим матеріалізованим свідченням перемоги її мами над собою та стереотипами про Схід. Я вважаю це подвигом, актом її персонального спротиву ворогові. Вона будує власний мур ідентичності. Вона розуміє, що якою б зросійщеною ти не була, ніхто не заборонить тобі виховати українця, якщо ти дійсно цього хочеш. І чхати на всі «але» та «регіональну специфіку». Пані Тамара свариться на військового, який припаркував біля будинку корч з велетенським написом «Р**НІ П*ЗДА» на лобовику.- Ну хіба так можна?! Тут діти ходять і читають це все! Я уже в курсі високого положення пані Тамари у дворовій ієрархії, тож активно погоджуюсь з нею і запевняю, що на моєму корчі такої «срамоти» не буде ніколи. - Я й сама можу іноді матюкнутися, - продовжує вона, - але ж не можна уподібнюватися росіянам. Загалом я нормально ставлюся до обсценної лексики як до художнього засобу, але з огляду на специфіку ситуації ще активніше погоджуюсь з пані Тамарою. Вона веде персональну боротьбу за свій двір, в якому за останні роки сталося надто багато зла для одного життя. Таку боротьбу потрібно заохочувати. З одного боку, це доволі абстрактні факти та побіжні спостереження. Але чомусь у житті часто стається так, що найабстрактніше породжує найконкретніше. Скажімо, любов за своєю суттю абстрактна, але вона породжує конкретний вчинок. І не грає особливої ролі, хто чи що є обʼєктом. Цієї любові.