📜 Історія України та світу 📖 #Укртґ✙

Сьогодні, 29 квітня 1648 року, розпочалася Битва під Жовтими Водами — одна з перших великих перемог українського війська на початку Національно-визвольної війни середини XVII століття. Бойові дії відбувалися поблизу сучасного міста Жовті Води що знаходиться на Дніпропетровщині.Українське військо під проводом Богдан Хмельницький разом із союзною кримськотатарською кіннотою на чолі з Тугай-беєм виступило проти польського війська, яким командував Стефан Потоцький. Спочатку польські сили укріпили табір, однак поступово опинилися в оточенні.Важливу роль у перебігу битви відіграв перехід на бік повсталих реєстрових козаків, які раніше входили до складу польського війська. Це в свою чергу значно послабило позиції Речі Посполитої та дозволило козацько-татарським силам перейти до рішучого наступу.Битва тривала кілька тижнів і завершилася повною поразкою польського війська 16 травня 1648 року. Перемога під Жовтими Водами стала початком низки успішних кампаній українського війська та підняла повстання по всій Україні, відкривши шлях до наступних перемог під Корсунем і Пилявцями.#історична_дата📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

🇺🇦Сьогодні, 28 квітня 1943 року, було оголошено про створення дивізії «Галичина» — військового формування, сформованого з українських добровольців Галичини у складі німецьких військ під час Другої світової війни. Ця подія відбулася в умовах складної військово-політичної ситуації, коли територія Західної України перебувала під владою нацистської Німеччини, а населення опинилося між двома тоталітарними режимами — нацистським та радянським.Ініціатива створення дивізії була підтримана частиною українських діячів, які розглядали її як можливість сформувати українське військове ядро для майбутньої боротьби проти СРСР. Німецька влада прагнула використати людські ресурси для поповнення своїх військ на Східному фронті. Офіційно формування отримало назву 14-та добровольча гренадерська дивізія військ СС «Галичина».Набір добровольців розпочався навесні 1943 року і викликав значний резонанс у Галичині. До дивізії записалися десятки тисяч осіб, однак до складу частини було відібрано менше. Добровольці проходили військову підготовку на полігонах у Німеччині та на окупованих територіях. Командний склад здебільшого складався з німецьких офіцерів, тоді як рядовий склад був переважно українським.Першим великим бойовим випробуванням дивізії стали бої в липні 1944 року під Бродами, де вона опинилася в оточенні під час радянського наступу і зазнала значних втрат. Частині бійців вдалося прорватися, після чого дивізію почали відновлювати. Пізніше її підрозділи діяли у Словаччині, Словенії та Австрії. У квітні 1945 року дивізію було реорганізовано в 1-шу Українську дивізію Української національної армії. Після завершення війни її вояки здалися британським військам і перебували в таборах для інтернованих, а згодом значна частина емігрувала до країн Заходу.Ставлення до дивізії «Галичина» в Україні є неоднозначним і залишається предметом історичних дискусій. Частина дослідників та громадськості розглядає її як спробу українців створити власне військове формування в умовах війни, підкреслюючи антирадянські настрої добровольців та їх прагнення боротися проти відновлення радянської влади. Також наголошується, що для багатьох учасників вступ до дивізії був способом уникнути примусових робіт у Німеччині або мобілізації до інших формувань.Водночас інші історики та громадські діячі акцентують увагу на тому, що дивізія була створена у складі військ СС нацистської Німеччини, що викликає критичні оцінки та суперечки. Через це питання пам’яті про дивізію «Галичина» в сучасній Україні залишається чутливим: в одних регіонах проводяться меморіальні заходи на честь її вояків, тоді як в інших ставлення до цієї сторінки історії є більш стриманим або критичним.Таким чином, дивізія «Галичина» є складним історичним явищем, яке відображає драматичні обставини Другої світової війни та різні підходи до оцінки минулого в українському суспільстві.#історична_дата📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

☢Сьогодні минає 40 років з дня однієї з найстрашніших техногенних катастроф в історії людства — аварії на Чорнобильській атомній електростанції. В ніч на 26 квітня 1986 року стався вибух на четвертому енергоблоці станції, що увійшов в історію як Чорнобильська катастрофа. Під час проведення випробування турбогенератора було допущено низку порушень, які призвели до неконтрольованої реакції. Вибух зруйнував реактор, а в атмосферу потрапила величезна кількість радіоактивних речовин. За різними оцінками, потужність викиду порівнюють із сотнями атомних вибухів, подібних до бомби, скинутої на Хіросіму у 1945 році.Руйнування мало вибухову та пожежну природу — графіт реактора загорівся, і радіоактивні частинки протягом кількох днів викидалися у повітря. Радіоактивна хмара пройшла над територіями України, Білорусі, росії, а згодом досягла більшості країн Європи та навіть була зафіксована у Північній Америці. Значні площі були забруднені цезієм-137, стронцієм-90 та іншими небезпечними ізотопами.Радянська влада на чолі з керівництвом СРСР спочатку приховувала масштаби трагедії. Евакуацію мешканців міста Прип'ять розпочали лише через понад добу після вибуху. Загалом було виселено десятки тисяч людей, а навколо станції створено 30-кілометрову зону відчуження. Згодом переселенню підлягали мешканці сотень населених пунктів у Київській та Житомирській областях.До ліквідації наслідків катастрофи залучили близько 600 тисяч осіб — пожежників, військових, шахтарів, інженерів, науковців. Вони працювали у надзвичайно небезпечних умовах, часто без належного захисту. Влітку–осени 1986 року над зруйнованим реактором було зведено бетонно-металевий саркофаг, який частково ізолював джерело радіації.Чорнобильська катастрофа стала однією з двох аварій в історії атомної енергетики, що отримали максимальний — сьомий рівень за міжнародною шкалою INES. Другою стала аварія на АЕС Фукусіма-1 у 2011 році. Наслідки катастрофи відчуваються й сьогодні: зросла кількість онкологічних захворювань, особливо раку щитоподібної залози, значні території залишаються забрудненими, а тисячі людей втратили свої домівки.У 2016 році на території зони відчуження було створено Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник — найбільшу природоохоронну територію країни. Попри радіаційне забруднення, природа тут активно відновлюється: повернулися вовки, рисі, ведмеді, коні Пржевальського та інші види тварин.У лютому 2022 року під час повномасштабного вторгнення війська Російська Федерація зайшли до зони відчуження з території Білорусі та захопили станцію, створивши небезпечну ситуацію погрожуючи влаштувати трагедію. Після звільнення півночі України у березні 2022 року ЧАЕС знову перейшла під контроль України.Через сорок років після трагедії Чорнобиль залишається символом техногенної небезпеки, людської жертовності та нагадуванням про ціну помилок у сфері ядерної енергетики.#історична_дата 📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

🥷🇯🇵Самурай із ФіумеІсторія знає чимало незвичайних постатей, але життя Харукічі Шімої виглядає майже легендою. Японський самурай за походженням, він став поетом і солдатом Італії, воював на фронтах Першої світової війни та перекладав Данте. Його доля перетворилася на справжній міст між культурами Сходу і Заходу.Під час Першої світової війни Шімої добровольцем вступив до елітних штурмових підрозділів армії Італії — Ардіті. Він воював на Карсо та на річці П’яве, а у листах із фронту описував бойові дії, порівнюючи побачене з «Пеклом» Данте. У листопаді 1918 року він був серед перших, хто увійшов до звільненого міста Тренто, де символічно вклонився пам’ятнику Данте.На фронті Шімої зблизився з д’Аннунціо і після війни підтримав його участь у подіях у Фіуме. Він виконував дипломатичні доручення, допомагав підтримувати зв’язки з політичними союзниками та став одним із символів цього руху. Разом із д’Аннунціо він також долучився до підготовки історичного авіаперельоту Рим–Токіо 1920 року, який мав символізувати культурне зближення Італії та Японії.Повернувшись на батьківщину, Шімої активно популяризував італійську літературу. Завдяки його перекладам і лекціям японські інтелектуали відкривали для себе Данте та д’Аннунціо. Зокрема, відомий письменник Юкіо Місіма зацікавився творчістю д’Аннунціо саме через Шімої і навіть вивчив італійську мову.Харукічі Шімої помер у 1954 році у віці 71 року. Хоча в Італії його ім’я майже забуте, в Японії він залишається важливою постаттю культурного діалогу між двома країнами — поетом, воїном і перекладачем, який поєднав традиції Сходу та Заходу.Так що, коли будете грати в Hearts of Iron у модифікації Red World знайте, це не шиза розробників 🙂#цікава_історія📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

ПЕРЕПОХОВАННЯМ ВИДАТНИХ УКРАЇНЦІВ — БУТИ!Директор УІМП Олександр Алфьоров повідомив, що вже почалась робота зі створення Національного Пантеону та повернення в Україну діячів, що мали фундаментальне значення для формування української національної свідомості та державотворення.Як голова Українського інституту національної пам'яті вже давно долучився до цієї роботи. Дякую Президенту України за ініціативу та підтримку! Дякую Кирилу Буданову, Ірині Верещук, Олені Ковальській, Руслану Стефанчуку, Андрію Сибізі та багатьом-багатьом долученим. Особливо — своїй команді Українського інституту національної пам'яті. Тепер і є пояснення моїх частих відряджень до поховань видатних українців за кордоном. Вивчення досвіду, можливостей та спроможностей.— підкреслив пан Алфьоров.Чекаємо, слідкуватимемо 🫡 На фото : кладовище при церкві Св. Андрія Первозваного у місті Саунт Банд-Брук штат Нью-Джерсі#новина📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

Білоруси Латвії в міжвоєнний періодЗа першим переписом 1920 року вони становили приблизно 4,74 % населення країни, ще 3,3 % становили полонізовані білоруси. Однак уже в 1930 році їхня частка становила близько 2,1 % і 3,1 % полонізованих, що було пов’язано з їхньою асиміляцією. Саме полонізація білоруських католиків через школи та священників була однією з причин їхнього зникнення.Важливу роль у розвитку меншини відігравав Кастусь Єзавітав, колишній міністр оборони БНР і організатор громадського життя. Тут також діяв поет Віктор Вальтер. У 1920-х роках виникли товариства, 56 шкіл, з них дві середні, театри в Ризі та Даугавпілсі, а також власна преса, що допомагало бодай частково зберігати їхню ідентичність.Після перевороту 1934 року розпочався занепад: школи закривалися, відбувалася латвізація, і до 1940 року білоруська освітня та культурна мережа була майже повністю ліквідована державною політикою та обмеженнями. Одночасно обмежувалася діяльність білоруських товариств, преси та громадських ініціатив.Автор допису : @mojemenojenikto#цікава_історія📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

Сьогодні, 20 квітня 1889 року, народився Адольф Гітлер — політичний діяч, лідер нацистської Німеччини та одна з найсуперечливіших постатей ХХ століття. Він з’явився на світ у місті Браунау-ам-Інн на території тодішньої Австро-Угорщина в родині митного службовця Алоїса Гітлера та Клари Гітлер. Дитинство він провів у різних містах Австрії, зокрема в Лінці, де навчався у реальній школі. В юності він мріяв стати художником, однак двічі не зміг вступити до Віденська академія образотворчих мистецтв. Після цього певний час жив у Відні, перебиваючись випадковими заробітками, де сформувалися його радикальні націоналістичні та антисемітські погляди.У 1913 році Гітлер переїхав до Мюнхена, а з початком Першої світової війни добровольцем вступив до лав німецької армії. Він служив посильним на Західному фронті, був поранений і нагороджений Залізним хрестом І ступеня. Поразка Німеччини у війні та підписання Версальський договір справили на нього сильне враження і стали поштовхом до активної політичної діяльності.У 1919 році він вступив до Німецької робітничої партії, яка згодом була перейменована на Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії. Завдяки ораторським здібностям Гітлер швидко став її лідером. У 1923 році він здійснив спробу державного перевороту — Пивний путч у Мюнхені, яка завершилася провалом. Після арешту він відбував покарання у в’язниці, де написав книгу «Mein Kampf», в якій виклав свої ідеологічні погляди.На хвилі економічної кризи та політичної нестабільності початку 1930-х років популярність нацистів зросла, і 30 січня 1933 року Гітлер був призначений рейхсканцлером Німеччини. Після смерті президента Пауль фон Гінденбург у 1934 році він об’єднав посади канцлера і президента, встановивши диктатуру та проголосивши себе фюрером.Політика Гітлера передбачала мілітаризацію країни, ліквідацію демократичних інституцій, переслідування політичних опонентів і расову політику. Агресивна зовнішня політика нацистської Німеччини призвела до початку Друга світова війна після нападу на Польщу 1 вересня 1939 року. У роки війни нацистський режим здійснив масові злочини проти людства, зокрема Голокост, жертвами якого стали мільйони людей.Наприкінці війни, коли війська антигітлерівської коаліції наближалися до Берліна, 30 квітня 1945 року Адольф Гітлер покінчив життя самогубством у бункері. Його правління стало символом тоталітаризму, агресії та однієї з найтрагічніших сторінок світової історії.#історична_дата 📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

Сьогодні, 18 квітня 1659 року, розпочалася Конотопська битва — одна з найвизначніших перемог українського війська XVII століття. Бій відбувся під містом Конотоп між військами Гетьманщини на чолі з гетьманом Іваном Виговським та московською армією князя Олексія Трубецького, яку підтримували значні сили царських воєвод. Союзниками Виговського виступили кримські татари на чолі з ханом Мехмед IV Ґерай.Передумовою битви стало загострення українсько-московських відносин після укладення Гадяцького договору, який передбачав входження Гетьманщини до федерації з Річчю Посполитою на правах окремої держави. Москва не визнала цього договору і розпочала військове вторгнення на територію Гетьманщини. На початку 1659 року велика московська армія рушила на Лівобережжя та взяла в облогу Конотоп, який обороняв полковник Григорій Гуляницький разом із козацьким гарнізоном. Оборона міста тривала кілька місяців і дала можливість Виговському зібрати сили та підготувати контрнаступ.Вирішальні події розгорнулися наприкінці червня 1659 року поблизу річки Соснівка. Виговський застосував складну тактичну комбінацію: частина козацького війська навмисно відступила, виманюючи московську кінноту в болотисту місцевість. Коли значна частина московського війська втратила лад, по ній вдарили основні сили козаків і кримська кіннота. У результаті московська армія опинилася в оточенні та була майже повністю розгромлена.Втрати московського війська були величезними — загинули тисячі воїнів, серед них чимало знатних воєвод і князів. Значна частина кінноти була знищена або потрапила в полон. Поразка стала важким ударом для військової сили Московського царства та тимчасово зупинила його просування в Україну.Перемога під Конотопом продемонструвала високий рівень військового мистецтва козацького командування, ефективність союзницької дипломатії та боєздатність війська Гетьманщини. Однак внутрішні конфлікти серед козацької старшини, виступи опозиції проти Виговського та активна московська пропаганда не дозволили повністю використати результати цієї перемоги. Уже невдовзі політична ситуація змінилася, і гетьман був змушений зректися влади.Попри це, Конотопська битва увійшла в історію як одна з найяскравіших перемог української зброї XVII століття, символ стратегічного таланту українських полководців і боротьби Гетьманщини за збереження власної державності.#історична_дата📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

Сьогодні, 17 квітня 1882 року, народився В'ячеслав Липинський — видатний український історик, політичний мислитель та ідеолог українського консерватизму. Він з’явився на світ у селі Затуринці у родині Казимира та Клари Липинських. Рід Липинських належав до знатної шляхти та походив з регіону Мазовія. За даними українського історика В'ячеслава Сенютовича-Бережана, українська гілка Липинських бере початок від Яна-Ігнатія Липинського, який придбав маєток на Поділлі.Початкову освіту В’ячеслав Липинський здобув у Житомирському ліцеї, згодом навчався у Луцьку та Києві. Саме під час навчання в Києві він остаточно сформувався як прихильник української ідентичності. У 1901 році на з’їзді польських гімназіальних осередків у Києві Липинський запропонував об’єднання не за релігійним чи національним, а за територіальним принципом. Його пропозицію не підтримали, після чого він разом з однодумцями залишив з’їзд. Ця подія стала переломним моментом — відтоді Липинський остаточно приєднався до українського політичного табору.Після закінчення гімназії у 1902 році він проходив військову службу в Ризькому драгунському полку, що стояв у Кременці. Однак військова комісія згодом визнала його непридатним до служби через проблеми з легенями та серцем — Липинський хворів на туберкульоз, з яким прожив усе життя.Навесні 1903 року він вступив до Ягеллонського університету у Кракові, де вивчав агрономію, а також слухав лекції з історії та української літератури, зокрема професора Богдан Лепкий. У 1906 році Липинський одружився з Казимірою Шумінською і виїхав до Женеви для вивчення соціології. Проте через погіршення здоров’я змушений був повернутися до Кракова, де завершив навчання у 1908 році.У 1909 році він познайомився з істориком Дмитром Дорошенко, який залишив про нього дуже позитивні спогади. З початком Першої світової війни Липинський був мобілізований і брав участь у Східно-Прусській кампанії армії генерала Самсонова, де був поранений. Через погіршення здоров’я його перевели до резервної кінноти у Дубно, а згодом до Полтави, де він зустрів початок Українських визвольних змагань.У 1917–1918 роках Липинський активно займався українізацією військових частин на Полтавщині та став співзасновником Української демократично-хліборобської партії. Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського він був призначений послом Української Держави у Відні. На цій посаді перебував до драматичних подій, пов’язаних із розстрілом полковника Петро Болбочан.Після завершення дипломатичної служби Липинський переїхав до Райхенау, де розгорнув активну наукову та політичну діяльність. У 1926 році він перебрався до Берліна, де працював в Українському науковому інституті, створеному за підтримки Павла Скоропадського. Через погіршення здоров’я він згодом переїхав до австрійського курорту Бадег, де вже не писав великих праць, а зосередився на публіцистиці.26 квітня 1931 року В’ячеслав Липинський пережив серцевий напад. Його перевезли до санаторію «Вінервальд», де він помер 14 червня 1931 року. Згідно з його волею було здійснено посмертний прокол серця. Пізніше його перепоховали у рідних Затуринцях, у родинному маєтку Липинських, де він спочиває й сьогодні.#історична_дата📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

Сьогодні, 14 квітня 2014 року, розпочалася війна на Сході України, відома як Антитерористична операція (АТО). Того дня виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов оголосив про початок бойових дій на території Донецької та Луганської області у відповідь на захоплення міст проросійськими збройними формуваннями та початок підтримуваної росією агресії.Передумовою початку бойових дій стали події після Революція гідності, втечі президента Віктора Януковича та початку російської агресії. У березні 2014 року відбулася Анексія Криму Росією, після чого проросійські сили за підтримки Росії почали захоплювати адміністративні будівлі на сході України. У Донецьку, Луганську, Слов'янську та інших населених пунктах Донбасу з’явилися озброєні формування, які проголосили створення псевдореспублік. Саме загострення ситуації та фактичний початок збройного протистояння змусили українську владу 14 квітня 2014 року оголосити про початок Антитерористичної операції.Одним із перших наслідків війни стала поява великої кількості внутрішньо переміщених осіб. Уже навесні-влітку 2014 року тисячі людей були змушені покинути свої домівки у Слов'янську, Краматорську, Донецьку, Луганську та інших населених пунктах Донбасу. Люди виїжджали до сусідніх, центральних та західних областей України, часто без речей і засобів існування. Саме тоді почали створюватися перші центри допомоги переселенцям, де надавали житло, їжу, одяг та юридичну підтримку. Багато сімей приймали біженців у власних домівках, а місцеві громади організовували збір гуманітарної допомоги.Водночас стрімко розгорнувся волонтерський рух, який став безпрецедентним явищем для сучасної України. Через слабке забезпечення армії у перші місяці війни волонтери збирали кошти на бронежилети, каски, форму, паливо, медикаменти та транспорт. Саме завдяки волонтерам українські військові отримували тепловізори, засоби зв’язку, безпілотники та навіть відремонтовану техніку. У багатьох містах виникли волонтерські центри, що працювали цілодобово, а тисячі людей долучалися до допомоги фронту. Волонтерський рух став важливою складовою спротиву та символом єдності суспільства.АТО супроводжувалася низкою важливих і драматичних боїв. Одними з перших стали бої за Слов'янськ навесні-влітку 2014 року, які завершилися звільненням міста українськими силами у липні. Особливого значення набула оборона Донецький аеропорт (2014–2015), де українські військові, яких назвали «кіборгами», утримували позиції протягом 242 днів під постійними обстрілами.Трагічною сторінкою війни стала Іловайська битва, під час якої українські підрозділи опинилися в оточенні після втручання регулярних російських військ. Під час виходу з так званого «зеленого коридору» українські колони були розстріляні, що призвело до значних втрат. Іншим ключовим епізодом стала Битва за Дебальцеве — важливий залізничний вузол, за який тривали запеклі бої взимку 2015 року.Події 2014–2015 років показали стійкість українського війська та суспільства. Попри важкі втрати, Україна змогла зупинити подальше просування ворога. Волонтери, добровольці, військові та звичайні громадяни спільними зусиллями втримали фронт. Саме тоді сформувалася нова українська армія, а досвід АТО став фундаментом для оборони держави під час повномасштабного вторгнення у 2022 році.#історична_дата 📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово