Сьогодні, 17 квітня 1882 року, народився В'ячеслав Липинський — видатний український історик, політичний мислитель та ідеолог українського консерватизму. Він з’явився на світ у селі Затуринці у родині Казимира та Клари Липинських. Рід Липинських належав до знатної шляхти та походив з регіону Мазовія. За даними українського історика В'ячеслава Сенютовича-Бережана, українська гілка Липинських бере початок від Яна-Ігнатія Липинського, який придбав маєток на Поділлі.Початкову освіту В’ячеслав Липинський здобув у Житомирському ліцеї, згодом навчався у Луцьку та Києві. Саме під час навчання в Києві він остаточно сформувався як прихильник української ідентичності. У 1901 році на з’їзді польських гімназіальних осередків у Києві Липинський запропонував об’єднання не за релігійним чи національним, а за територіальним принципом. Його пропозицію не підтримали, після чого він разом з однодумцями залишив з’їзд. Ця подія стала переломним моментом — відтоді Липинський остаточно приєднався до українського політичного табору.Після закінчення гімназії у 1902 році він проходив військову службу в Ризькому драгунському полку, що стояв у Кременці. Однак військова комісія згодом визнала його непридатним до служби через проблеми з легенями та серцем — Липинський хворів на туберкульоз, з яким прожив усе життя.Навесні 1903 року він вступив до Ягеллонського університету у Кракові, де вивчав агрономію, а також слухав лекції з історії та української літератури, зокрема професора Богдан Лепкий. У 1906 році Липинський одружився з Казимірою Шумінською і виїхав до Женеви для вивчення соціології. Проте через погіршення здоров’я змушений був повернутися до Кракова, де завершив навчання у 1908 році.У 1909 році він познайомився з істориком Дмитром Дорошенко, який залишив про нього дуже позитивні спогади. З початком Першої світової війни Липинський був мобілізований і брав участь у Східно-Прусській кампанії армії генерала Самсонова, де був поранений. Через погіршення здоров’я його перевели до резервної кінноти у Дубно, а згодом до Полтави, де він зустрів початок Українських визвольних змагань.У 1917–1918 роках Липинський активно займався українізацією військових частин на Полтавщині та став співзасновником Української демократично-хліборобської партії. Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського він був призначений послом Української Держави у Відні. На цій посаді перебував до драматичних подій, пов’язаних із розстрілом полковника Петро Болбочан.Після завершення дипломатичної служби Липинський переїхав до Райхенау, де розгорнув активну наукову та політичну діяльність. У 1926 році він перебрався до Берліна, де працював в Українському науковому інституті, створеному за підтримки Павла Скоропадського. Через погіршення здоров’я він згодом переїхав до австрійського курорту Бадег, де вже не писав великих праць, а зосередився на публіцистиці.26 квітня 1931 року В’ячеслав Липинський пережив серцевий напад. Його перевезли до санаторію «Вінервальд», де він помер 14 червня 1931 року. Згідно з його волею було здійснено посмертний прокол серця. Пізніше його перепоховали у рідних Затуринцях, у родинному маєтку Липинських, де він спочиває й сьогодні.#історична_дата📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово