«Вампір», який не бачив тепла

У 1945 році німецький солдат міг прицільно стріляти в майже повній темряві. Звучить як фантастика - але не поспішаймо називати Zielgerät 1229 «Vampir» тепловізором: людського тепла він узагалі не бачив.

Це був активний інфрачервоний приціл для штурмової гвинтівки StG 44. Систему розробляли AEG та дослідний інститут Німецької імперської пошти, а оптичну частину виготовляла фірма Ernst Leitz, відома камерами Leica.

Принцип роботи нагадував невидимий ліхтар. Над прицілом стояла 35-ватна лампа з фільтром: вона освітлювала місцевість ближнім інфрачервоним світлом, а електронно-оптичний перетворювач робив відбитий промінь видимим. Без цього «ліхтаря» прилад майже сліпнув - місячного чи зоряного світла йому не вистачало.

На фотографіях «Вампір» здається компактним дивом техніки. Насправді приціл із прожектором важив близько 2,25 кг, а блок живлення за спиною - ще приблизно 13,5 кг. Разом зі StG-44 солдат отримував громіздку систему з дротами, яку важко уявити в окопній штовханині чи під час атаки.

Одна промовиста деталь: частину електроніки ховали в переробленому металевому футлярі для протигаза, а важку батарею кріпили на ранцевій рамі Tragegestell 39. Коли зображення починало згасати, стрілець мав натискати кнопку на блоці живлення - буквально «підживлювати» свій нічний зір.

Дальність теж була скромною. Постать людини можна було розрізнити приблизно за 70–100 метрів — достатньо для засідки, оборони позиції або бою серед руїн, але не для далекої снайперської стрільби.

Носіїв комплекту називали Nachtjäger — «нічними мисливцями». Наприкінці війни виготовили лише близько 200–310 таких систем; джерела розходяться навіть у точній кількості.

Та популярні історії про масові загони «нічних мисливців» на Східному фронті перебільшені. Військові випробування датують лютим–березнем 1945 року, однак надійних документів, що безсумнівно підтверджують бойове застосування піхотного ZG 1229, дослідникам бракує.

@istorium_ua