На цьому рідкісному кінозаписі 1944 року зафіксовано незвичну для уявлень про нацистську Німеччину сцену — мусульманські військовослужбовці у складі військ СС здійснюють колективну молитву під час навчань у Словаччині. Попри ідеологічний расизм режиму, Третій рейх наприкінці війни активно залучав представників різних народів, зокрема мусульманських, до своїх збройних формувань.У центрі кадру — офіцер СС, відомий під ім’ям Гарун аль-Рашид Бей. Його справжнє ім’я — Вільгельм Гінтерзац. Він дійсно був німецьким офіцером, який прийняв іслам і використовував східне ім’я в пропагандистських та організаційних цілях. Гінтерзац відігравав важливу роль у формуванні мусульманських підрозділів і виступав посередником між німецьким командуванням та особовим складом із тюркських і кавказьких народів.На відео, зображено військовослужбовців так званого Східнотюркського з’єднання військ СС, створеного у 1944 році. Воно стало частиною ширшої практики формування «східних» частин із військовополонених і добровольців з територій СРСР.До складу підрозділу входили:• Туркестанці (узбеки, казахи, туркмени та ін.).• Азербайджанці.• Представники народів Північного Кавказу.• Кримські татари та вихідці з Поволжя (ідель-уральський регіон).• Обмежена кількість німців та інших категорій, зокрема фольксдойче.Важливо уточнити, що більшість цих бійців спочатку служили в так званих «східних легіонах» Вермахту, а вже наприкінці війни частину з них було передано під контроль СС.Незважаючи на ідеологічні суперечності, нацистське керівництво прагнуло використовувати іслам як інструмент мобілізації. Релігійні практики офіційно дозволялися, а в підрозділах діяли мулли, які відповідали за духовне життя солдатів.На відео показано одного з таких діячів — обермуллу Нуреддіна Намангані, який здійснює дуа. Присутність духовних лідерів була важливою для підтримання дисципліни та легітимації служби в очах віруючих бійців.Водночас слід підкреслити, що підтримка мусульманських формувань з боку Великого муфтія Єрусалима Аміна аль-Хусейні мала радше політико-пропагандистський характер і не означала його прямого організаційного контролю над усіма такими підрозділами.Бойовий шлях цих частин був типовим для іноземних формувань СС на завершальному етапі війни. У 1944 році окремі підрозділи, сформовані з «східних» легіонів, залучалися до придушення Варшавського повстання, де вони відзначилися жорстокістю щодо цивільного населення. У 1944–1945 роках їх використовували в антипартизанських операціях, зокрема на території Словаччини. Наприкінці війни залишки з’єднання відступили до Австрії, де й були захоплені союзниками.Ці кадри ілюструють суперечливу реальність пізнього Третього рейху: режим, який декларував расову ієрархію, водночас масово залучав «неарійські» народи через військову необхідність. Для багатьох учасників таких формувань служба була не стільки ідеологічним вибором, скільки наслідком обставин — полону, прагнення вижити або надії на боротьбу проти радянської влади.@istorium_ua