Перед нами — один із найколоритніших і найсюрреалістичніших кадрів часів Другої світової війни. Південна Африка, 1943 рік. Вождь могутнього племені зулусів у традиційному королівському вбранні зі шкур леопарда стоїть пліч-о-пліч із білими південноафриканськими офіцерами. Усі троє підняли пальці у знаменитому жесті «V — Victory» (Перемога), популяризованому Вінстоном Черчиллем. Це не просто позування для преси, а символічний акт неабиякої політичної ваги: нація зулусів офіційно приєднується до боротьби проти гітлерівської Німеччини.Щоб зрозуміти всю епічність цього моменту, варто згадати політичну ситуацію в Південно-Африканському Союзі (ПАС) на початку війни. Країна була глибоко розколота. Значна частина білого населення (африканери, або бури) відкрито симпатизувала нацистській Німеччині або вимагала нейтралітету, пам'ятаючи старі образи на Британію після англо-бурських війн. Проте прем'єр-міністр Ян Смутс зміг протягнути рішення про вступ у війну на боці Антигітлерівської коаліції. Для цього йому були критично потрібні людські ресурси.Саме тут на історичну сцену виходить людина в центрі фото — Мшієні каДінузулу, регент і фактичний верховний вождь нації зулусів. Звісно, юридично ПАС уже перебував у стані війни, але символічне «оголошення війни» від імені зулусів мало колосальний пропагандистський ефект. Вождь Мшієні публічно закликав своїх воїнів, чиї діди колись громили британську піхоту під Ізандлваною, забути старі чвари та вступити до лав армії, щоб зупинити Однак у цій красивій історії є гіркий присмак тогочасних расових реалій. Чорношкірі добровольці, які відгукнулися на заклик вождя, зараховувалися до так званого Туземного військового корпусу (Native Military Corps). Через страх білого уряду перед озброєнням чорної більшості, цим солдатам суворо заборонялося видавати вогнепальну зброю. Їх озброювали лише традиційними списами (ассегаями) для вартової служби на тилових базах.Попри це, африканські підрозділи відіграли життєво важливу роль на фронтах Північної Африки та Італії. Вони служили водіями вантажівок під постійними бомбардуваннями, зв'язківцями, саперами та, що найважливіше, військовими санітарами. Носії нош із числа зулусів та інших племен проявляли неймовірний героїзм, витягуючи поранених білих солдатів із-під шквального кулеметного вогню під Тобруком та Ель-Аламейном.@istorium_ua