🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Папство і монархіїУ ході боротьби зі Священною Римською Імперією папи,...

Папство і монархіїУ ході боротьби зі Священною Римською Імперією папи, їх ідеологи і прихильники розробили складну теорію папського верховенства як в самій церкві, так і у відносинах зі світською владою, підкріпивши її відповідними положеннями канонічного права. Вони також створили досить досконалу організацію централізованого контролю, яка дозволяла папам тримати в руках церковну адміністрацію на місцях шляхом заохочення апеляцій до Риму від церковних судів, використання податків на духовенство, призначення на єпископські та інші церковні посади, а також за допомогою нових чернечих орденів домініканців і францисканців, які залишалися поза звичайною юрисдикцією місцевих єпископів.Ціна цих нововведень була дуже високою. Папи, які боролися з Фрідріхом II – Григорій IX та Інокентій IV – заради досягнення суто політичних цілей використовували будь-яку зброю з церковного арсеналу: відлучення, інтердикт, пропаганду і просто наклеп. Навіть французький король Людовик IX, чия святість і вірність церкві були поза підозрою і який був офіційно канонізований ще до закінчення століття, не схвалював методів Інокентія IV. У Південній Італії папи подарували Сицилійське королівство Гогенштауфенів французькому принцу Карлу Анжуйському. Але в 1282 р. сицилійці перебили ненависних французів під час так званої «Сицилійської вечірні» і запропонували свою країну королю Арагону. Всі спроби пап і Карла Анжуйського (який фактично володів тепер тільки Неаполем) повернути Сицилію не увінчалися успіхом. Але якщо ця порівняно невелика і підпорядкована папству держава змогла чинити активний опір, то ще важче було припустити, що підуть на поступки великі монархії, які прагнули контролювати церкву на своїх територіях і у яких постійне втручання пап у їхні справи викликало обурення. Якщо зіткнення і не можна було уникнути, то його, як це часто буває, прискорили сильні особистості. Французький король Філіп IV був сповнений рішучості зміцнити свою владу в королівстві і розширити його кордони. У 1296 р., під час війни з Едуардом I, він обклав податком французьку церкву – точно так само, як Едуард в Англії брав податки з англійської церкви. Папа Боніфацій VIII відкинув право обох королів на подібні дії і наказав духовенству Франції та Англії вийти з покори своїм королям.З часів Бекета в Західній Європі не стояла так гостро проблема конфлікту вірності. Крім того, і організаційна модель, і концепція суверенної держави на той час були настільки чітко розроблені, що вимоги папи виглядали як прямий підрив ідеї державності. У відповідь Філіп заборонив вивезення з Франції грошей і цінностей. Через кілька місяців папі довелося поступитися. Французький король знайшов набагато дієвішу зброю проти папства, ніж усі армії німецьких імператорів. У 1301 р. він ініціював ще одне зіткнення, наказавши заарештувати і судити французького єпископа – в порушення вимоги папи судити всіх єпископів тільки в Римі. Боніфацій реагував на це дуже гнівно, і з обох сторін сипалися все нові і нові факти, а з французької – навіть підроблені документи. У листопаді 1302 р. папа випустив буллу Unam Sanctam, в якій були викладені найрадикальніші – з коли-небудь зроблених – заяви про папську перевагу: теорія «двох мечів» поєднувалася тут з вченням про ієрархію великого ланцюга буття, і все це досягало кульмінації в гучних словах: «На цій підставі ми заявляємо, стверджуємо, постановляємо і проголошуємо, що неодмінною умовою спасіння для кожного створіння є підпорядкування Римському понтифіку».І знову Філіп відповів практичними діями. Один з його наближених з жменькою французьких солдатів, об'єднавшись з римськими ворогами Боніфація, раптово нагрянув у літню резиденцію папи в Ананьї, захопив старого понтифіка і піддав його образам і приниженням; через кілька тижнів папа помер. Наступникам Боніфація не вистачило ні сміливості, ні засобів для продовження сварки з Філіпом. Через кілька років папа Климент V, француз, перебрався в Авіньйон на Роні, невелике папське володіння.@istorium_ua