Кальчо (у перекладі з італійської — «удар ногою») бере свої витоки з античної гри harpastum, в яку грали ще давньоримські легіонери. У XV столітті флорентійці офіційно оформили правила цієї жорсткої гри, і відтоді вона майже не змінилася.Ігрове поле розміром 50 на 100 метрів, дві команди по 27 гравців. Завдання — закинути м’яч у ворота суперника будь-яким способом: нести його в руках, бити ногами чи кидати. І найцікавіше — дозволяється атакувати суперника незалежно від того, має він м’яч чи ні. Захоплення, удари руками й ногами, кидки, блокування — усе це частина гри. Головне правило: заборонені лише масові бійки, хоча на практиці це обмеження часто ігнорується.Особливий шарм кальчо додає його видовищний антураж. Гравці виходять на поле в панталонах кольорів свого району, а за легендою, стиль цих костюмів розробив сам Мікеланджело!Команди представляють чотири історичні квартали Флоренції:⚪ Білі — Санто-Спіріто🔴 Червоні — Санта-Марія-Новелла🔵 Синьо-блакитні — Санта-Кроче🟢 Зелені — Сан-ДжованніПеред початком матчу — справжній ренесансний парад: міська гвардія в обладунках, трубачі, барабанщики та знаменосці. Судді у костюмах доби Відродження стежать за порядком, а головний арбітр, Maestro di Campo, контролює, щоб гра не перетворилася на вуличну бійку. Початок матчу традиційно оголошує постріл зі старовинної кулевріни.Найвідоміша гра в історії кальчо відбулася у 1530 році під час облоги Флоренції військами імператора Карла V. Попри артилерійський обстріл міста, мешканці не скасували матч: вони вийшли на поле і зіграли гру прямо під носом у ворога, показавши всьому світу непохитний дух Флоренції.Цікаво, що серед гравців у кальчо були не лише звичайні городяни, а й високі постаті свого часу. У цю гру із задоволенням грали навіть Папи Римські й антипапи! В епоху Відродження духовний сан зовсім не заважав майстерно володіти кулаками на полі.@istorium_ua