🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Протягом довгого часу головною зброєю самурая були лук і стріли, а не ...

Протягом довгого часу головною зброєю самурая були лук і стріли, а не меч. Військове ремесло і спосіб життя воїна іменували «шлях коня і лука» (кюба-но міті), тому що воїни були кінними лучниками. У наші дні стародавнє мистецтво стрільби з лука верхи (ябусаме) можна побачити у святилищах як ритуальне дійство. Кінних японських лучників, що мчать назустріч ворогові, ми бачимо на ілюстрованих сувоях про монгольську навалу кінця XIII століття «Моко сюрай екотоба» (самурай Такедзакі Суенага замовив їх, щоб увіковічнити власні подвиги й отримати нагороду). З XIV століття під час бою починають використовувати «довгий меч» дайто, однак керувати конем і битися з мечем у руці було незручно, тож у масових боях головною зброєю залишався лук, а також спис. Воїна, який першим розтрощив ворога в бою, почесно називали «перший вершник» (дайіті норі) або «перший спис» (дайіті ярі).Меч використовували під час ближнього бою після того, як вершник спішувався з коня. Така техніка бою відрізнялася від європейської, що дуже здивувало португальського єзуїта Луїша Фройша (1532-1597), який на той час проповідував у Японії. Мечем відрубували голови поваленим ворогам, щоб потім, вимиті й позолочені, пред'явити їх сюзерену як свідчення військових заслуг.Катана (фактично - дворучна шабля з вигнутим клинком) стає головною зброєю і підтвердженням соціального статусу самурая в епоху Едо, тож її зберігали як важливу сімейну реліквію. У цей самий час розробляється мистецтво володіння мечем і відкриваються школи додзьо, що навчають фехтування на бамбукових мечах.@istorium_ua