"Натів" - Ізраїльський культурний центр у Києві | Незаслужено забутий письменник Іцхак ШенгарНавіть коли гуркочуть ракет...

Незаслужено забутий письменник Іцхак ШенгарНавіть коли гуркочуть ракети, музи не повинні мовчати. Поговорімо сьогодні про Іцхака Шенгара - одну з найвитонченіших і, на жаль, напівзабутих постатей у пантеоні івритської літератури ХХ століття.Життєвий і творчий шлях Іцхака Шенгара, який народився як Іцхак Шенберг, розпочався 1902 року в єврейському містечку Шпиків. Саме походження з типового містечка смуги осілості стало визначальним вектором усієї художньої філософії майбутнього письменника. Репатріювавшись до Землі Ізраїлю у 1921 році під час Третьої алії, Шенберг привіз із собою не лише бажання будувати нову єврейську державу, а й культурний доробок російської класичної літератури, який він дбайливо інтегрував у відроджуваний іврит.З одного боку, його проза сповнена туги за втраченим ландшафтом України - її лісами, снігами та неквапливим ритмом життя. З іншого - він захоплюється життям на Батьківщині, пекучим сонцем і кам’янистими пагорбами Юдеї. Єврейське життя України, просякнуте психологізмом Антона Чехова і фантасмагорією Миколи Гоголя, сформувало його унікальний авторський почерк.На відміну від багатьох сучасників, які в запалі ідеологічного будівництва нової країни писали героїчні плакатні тексти, Шенхар залишався вірним «маленькій людині». Його проза - це тихий, але наполегливий голос інтелігента, який серед шуму будівництв і пафосу відродження шукає відповіді на вічні питання самотності, відчуженості та крихкості людської душі.Репатріювавшись, він змінив прізвище на Шенгар, що в перекладі з івриту означає «червоне світло», однак у його текстах завжди мерехтів м’який, сутінковий відтінок європейської меланхолії. Він став першим ізраїльським письменником, який наважився показати втому першопрохідців, тугу за покинутими батьківськими домівками у Східній Європі та складність адаптації до безжального сонця Сходу.Шенхар описує кризу самоідентифікації єврейського інтелігента зі смуги осілості, який, змінивши перо на кайло, раптом виявляє, що фізична праця не здатна заглушити екзистенційну порожнечу. Його герої - це часто люди «міжсвіття», які вже не належать Європі, але ще не до кінця пустили коріння в новому ґрунті, відчуваючи себе чужими навіть серед однодумців.Його мова, що віртуозно поєднує біблійні тексти й асоціації з живим пульсом сучасного івриту, який щойно народжувався, стала еталоном стилістичної досконалості. Шенгар реформував мову івритської прози, очистивши її від зайвої риторики та наповнивши живими, нюансованими інтонаціями, що дозволило йому передавати найтонші рухи людської душі. За життя Шенгар не був оцінений належним чином і не здобув гідної популярності. Причина була не літературна, а політична - в епоху становлення держави була затребувана література дії, боротьби й колективізму. Шенгар зі своїм психологізмом і тихим сумом здавався надто старомодним і європейським, тобто, в очах будівничих нової Батьківщини - містечковим песимістом.Він раптово пішов із життя 21 лютого 1957 року у віці лише 55 років - саме тоді, коли в ізраїльську літературу увірвалося так зване «покоління Пальмаху», яке повністю захопило увагу читачів. Але сьогодні Шенхар сприймається як ключова ланка, що поєднує класичну єврейську літературу мовою їдиш і сучасну літературу івритом. Його тексти - свідчення того, що велика література завжди народжується на перетині культур, у просторі між пам’яттю про минуле та надією на майбутнє.Твори Іцхака Шенгара дозволяють сучасному читачеві побачити становлення Ізраїлю не через сухі історичні хроніки, а через живий, трепетний, подекуди скорботний літопис людського серця, написаний вихідцем з України, який до останнього подиху зберіг вірність своїм єврейським, хоч і галутним, витокам.Автор: Давид Шехтер