Ірина Фаріон | Пам'яті Юрка Луня (30.06.1981-25.10.2022). 💔Нестерпно боляче писати це...

Logotipo de la comunidad de telegram - Ірина Фаріон
2024-07-14

Ірина Фаріон

Número de suscriptores:
8508
Fotos:
12800 
Videos:
2780 
Enlaces:
11200 
Categoría:
Política
Descripción:
Пізнавальна інформація

Canal Ірина Фаріон - @irynadmytrivna - №24912

Пам'яті Юрка Луня (30.06.1981-25.10.2022). 💔Нестерпно боляче писати цей допис швидкоплинности життя та смерти. Їх обох вже немає з нами. Вбито... Але вони житимуть у нашій пам'яті, поки ми живі, любимо їх, молимося за них і боремося за їхні цінності, за Україну, яку вони любили понад своє життя 🇺🇦Тільки помста змусить переосмислити ті нескінченні смерті...Вічна пам'ять 😔Ірина Фаріон : І біль, і злість, і печаль, і туга, і нескінченність зла..... Дякую, Юрчику, що могла бути з Тобою поруч. Вічна щоденна помста ворогові. Співчуття родині і надиху нам до боротьби. Задля Юрка. Задля майбутнього нашого, яке так натхненно вишивав червоним і чорним Юрко.див. фільм про Лицаря https://www.youtube.com/watch?v=FVS64sBK5ZY Панове. Сьогодні річниця, як загинув свободівець Юрій Лунь. Сьогодні надійшла страшна звістка, що загинув син нашого свободівця пана Фатеєва, що втратив дві ноги на війні ще з 2014 року.....Іду під ударним дощем з цвинтару, де поминали Юрка. Заходжу в кав'ярню, аби зігрітися на мить. За столом із компом сидить женщіна і спілкується на всю кав'ярню з увімкненим гучномовцем на всю залу мовою варварів.Трясця. Закипаю швидше, ніж моя кава:- Припиніть рявкати цим язиком, - голошу на всю кав'ярню. Встаю! Усі завмирають.Женщіна умить переходить на українську і мовить у телефон українською:- Я буду українською. Я у Львові.Нависаю над нею і повідомляю одкровення:- Ви не у Львові. Ви в Україні!Щебече українською. Їй у відповідь у гучномовці також.Поряд столик з молодими людьми. Мабуть, студенти-медики, бо вулиця Личаківська. Задоволено перезираються між собою. Мовчать.Виходжу з кнайпи в дощ, аби змити з себе москвороту інфекцію. Це моя персональна помста кожному москворотому за кожного вбитого Воїна. Слова - кулі. Мова зброя. До стінки їх! Всіх. У кожного з нас свій фронт. Я щойно повернулася зі Словаччини. Я не чула там жодної иншої мови, як словацької. Там не буде війни. Тут їй нема кінця, як і могилам. Кричу про це 20 років!!!! Зарадикальна? Ні. Зам'яка. Загнилі ті, що поряд.(25.10.2023)
1110
25-10-25 15:06