Ірина Фаріон

Сьогодні історичний день: 14 червня 1891 року в польсько-українській родині народився засновник Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів Евген Коновалець. Він, на відміну від теперішніх слабаків, не хитався межи мовами - польською чи українською - а обрав винятково українську, бо творив в Україні. Це я адресую тим, які й досі припускають, що з уст людини у формі ЗСУ може лунати московський язик. Це найкритичніша форма колонізації мозку і найкращий дар пуйлу. Вчіться в Евгена Коновальця бути цілісною особистістю і служіть Україні МОВОЮ як зброєю і Зброєю як Мовою святої української землі. «Струнка постать, продовгасте обличчя, правильні риси обличчя й задумливі очі, що завжди дивилися у далеч, і незначна усмішка в кутку губів, що дуже часто скидалася на іронічну. Все ходив гарно вдягнений, але його елегантність не мала в собі нічого силуваного та крикливого…Загалом він був маломовний, не забирав надто часто голосу ані в наших дебатах, ані в дискусіях з нашим професором філософії. Не шукав симпатій у товаришів підхлібуванням чи демагогічними промовами. Не носили ми його на руках як свого трибуна. Однак ми завжди вибирали його в склад репрезентації, що мала нас заступити чи то перед директором, чи господарем кляси, чи, врешті, на прилюдинх виступах» (про гімназійний період, спогад С. Чучмана).

https://youtu.be/1tdBMPl6guM?si=HF9axRk3N-E-RSCe У день Конституції 28 червня 2023 року Президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт "Про застосування англійської мови в Україні", яким передбачено офіційно закріпити статус англійської мови як однієї з мов міжнародного спілкування в Україні, що суперечить законові "Про функціонування української мови як державної" (2019), де зазначено, що "Українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України" (ст.1, п. 😎.4 червня 2024 року Верховна Рада 236-а голосами депутатів підтримала закон, що насправді ліквідовує державний статус української мови і робить англійську мову перепусткою до влади та освіти. Показовим є голосування за цей демонтаж державного статусу української мови політпроєкт, які неможливо назвати партіями: «Слуги народу» (235): 176 за, 11 утрималися, 23 не голосували; «Платформа за життя та мир» (22): 12 за, 8 не голосували; «Голос» (20): 12 за, 3 не голосували, 2 утрималися (С. Рахманін, А. Осадчук);«Довіра» (19): 14 за, 3 не голосували; «Відновлення України» (18): 12 за; «За майбутнє» (17): 5 за (Батенко), 2 утрималися; позафракційні (19): 4 за, 3 утрималось, 4 не голосували, 1 проти Разумков. 01:00 Закон «Про застосування англійської мови в Україні» – це демонтаж державного статусу української мови і повна мовчанка на цю тему Уповноваженого з захисту державної української мови.05:15 Про голосування за «англіїзацію» у Верховній Раді за фракціями та групами: злучка Слуг народу+ПЗЖМ+Голос+Довіра+Відновлення України+За майбутнє+позафракційні….10:10 «Утримались» від ЄС і «Батьківщини13:10 Троє депутатів проти уневажнення державного статусу української мови та навальної англіїзації: Тимошенко, Федина, Разумков…13:45 Зауваження до проєкту Закону України "Про застосування англійської мови в Україні" від Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України.

Скарби з бібліотеки Ірини Фаріон - для ЗСУ 💙📖Після невеликої паузи продовжуємо наш благодійний проєкт на підтримку українських Захисників.Цього разу збираємо пожертви на потреби батальйону «Свобода» Бригади наступу «Рубіж» Національної гвардії України, у якому воював мій чоловік - Герой України Василь Особа.Особливим скарбом із бібліотеки Ірини Фаріон є книга «Русалка Дністровая» - репринтне відтворення першодруку 1837 року, видане у Львові у 2007 році.Це перше львівське перевидання знаменитого альманаху «Руської Трійці» - Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького, який уперше побачив світ у Буді (Угорщина) 1837 року. Видання народною мовою та фонетичним правописом стало маніфестом українського національного відродження і першою ластівкою нової української літератури в Галичині.📅 У розіграші бере участь кожен, хто зробить внесок до 22:00 20 червня 2026 року.📘 Цей унікальний скарб отримає благодійник, який здійснить найщедріший внесок.💬 Усі зібрані кошти будуть спрямовані на потреби батальйону «Свобода» Бригади наступу «Рубіж» НГУ.Ваші пожертви тут 📌https://send.monobank.ua/jar/266foc31su💳 4441 1111 2390 5873Дякую кожному, хто підтримує наших воїнів та допомагає зберігати пам’ять про великі українські ідеї.Слава Україні! 🇺🇦

https://www.youtube.com/watch?v=F21l6iUHRr4&t=914s 8 червня 1973 року відійшла у вічність Ввидатний український історик Наталя Полонська-Василенко. Останні роки після смерті чоловіка (Олександр Моргун помер 1961 року) вона доживала в притулку для літніх людей у Дармштадті. Навіть сюди до неї приходили по пораду колишні студенти, співробітники, колеги. На час її Відходу другий том її “Історії України” ще не вийшов. Ніхто тоді ще не знав, що менше, ніж через двадцять років праця жінки-емігрантки стане окрасою української історичної науки, надовго посівши одне з чільних місць – серед підручників історії як сучасних, так і майбутніх.Вона була першою жінкою істориком приват-доцент, доктором наук, археологом, архівістом, дослідником історії Запоріжжя та Південної України. Її шлях починався з несприйняття української ідеї в політиці та історіографії, а закінчився майже двома сотнями праць з українознавства і визнанням її як видатного українського історика, що аргументовано від’єднала Південь України від московського історико-політичного контексту.Життя крізь революцію, дві світові війни, репресії, еміграцію, вилучення з наукового обігу в часи підсовєцької окупації – її особиста історія стала дзеркалом трагічно-героїчної української історії.«Юд, Каїнів, злодіїв не так багато, і вони зникли б, а наше життя було б прекрасним…якби не мільйон нейтральних, байдужих боягузів, обережних страхополохів. В історії, в житті велику роль відіграють особи, і горе тій нації, де одиниці відважних патріотів потопають в каламутному морі егоїстичного, обережного міщанства» Наталя Полонська-Василенкоhttps://www.youtube.com/watch?v=F21l6iUHRr4&t=914s

Ірина Фаріон:Прошу ширитиСьогодні День пам’яти захисників Донецького летовища. ДОНЕЦЬКЕ ЛЕТОВИЩЕ – межа світів: 26 травня 2014 – 23 січня 2015 рр. «Бо ніде, як у нас, не було стільки поодиноких героїв, найсміливіші вчинки яких зависали в повітрі, бо довкола стояла суцільна маса льокаїв, яка кидалася помагати не їм, а «правдивим панам»…Маса, яка не могла їх зрозуміти, і сміливі вчмнки яких видавалися цій масі не героїчними, а дикими і безглуздими, нечемними і небезпечними. Бо льокай…не пізнає правдивого героя, хоч і дивиться на нього….» (Олена Теліга)244 дні битви за АД: аеропорт Донецьк. «Буфер між двома світами» (кіборг Кока)Битва, що народила нове значення слова кіборги.100 полеглих, близько 400 поранених з нашого боку.З боку ворога – 800 убитих, близько 2.000 поранених (військовий експерт Олександр Кривоносов) . Бої закінчилися лише після повної руйнації старого та нового терміналів.У Донецьку їх називали американським спецназом.Тому говорять: кіборги витримали – бетон Ні.Боєць підтвердив: «Фраза про те, що не витримав бетон, а не люди – справедлива». https://www.youtube.com/watch?v=5pl0BFlTF5k

https://www.youtube.com/watch?v=Ht7xtDx_Hkg Ірина Фаріон : Почалася нині масова говорильня про закінчення Другої світової війни 8 травня (пакт про капітуляцію Німеччина підписала 7 травня). І, звісно, в публічних розмовах особливо телемаратону "Єдиних новин" НЕ ЗВУЧИТЬ наскрізна думка, що єдиною армією, яка не капітулювала перед нацистською Німеччиною і комуністичною москвою, а продовжувала боротьбу до 60-років ХХ століття, - була УПА. Себто для нас війна НЕ ЗАКІНЧИЛАСЯ! Розумію, аби визнати феномен УПА, треба хоч на дрібку самому дорівнювати її героїзмові і тій меті, яку вона сповідувала. Останній Головнокомандувач УПА Василь Кук (1950-1954) вважав, що чин УПА завершено саме в 50-і роки, натомість до кінця 60- років тривало Збройне підпілля ОУН, чого досі наш офіціоз збагнути не здатний. Знаємо, з огляду на відомі архівні матеріяли, що останній бій упівців-оунівців відбувся 14 квітня 1960 року, коли трійця героїв - Петро Пасічний, Олег Цетнарський і Марія Пальчак - дали відсіч пів тисячній зграї московських енкаведистів у Божиківському лісі, що на Тернопільщині. Вижила, попри намагання застрелитися, лише Марія Пальчак, відбувши згодом десятиліття московської каторги. Проте щоразу спливають нові факти ІНДИВІДУАЛЬНОГО опору націоналістів московській орді. Зокрема, влітку 1967 року збройну сутичку в печері прийняв Юрій Михайлецький....Що надихало наших Героїв на звитягу в умовах повної політичної безвиході? І чому ми так мало публічно аналізуємо саме цей надгероїчний чин спротиву малознаних, але таких шляхетних особистостей?

Хвилина мовчання! Львівщина прощається із захисниками:🕯️ Дмитро БибликЖитель міста Турка. Служив на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7371. Загинув 3 червня 2025 року біля населеного пункту Кіндратівка, Сумської області 🕯️ Олег Бекеша Житель міста Золочів. Проходив службу як водій автомобільного відділення автомобільного взводу технічної роти шляхово-відновлювального батальйону.Його серце зупинилося 12 квітня у КНП «Чернігівська міська лікарня №3» 🕯️ Віктор ПанюковЛьвівʼянин. У 2024 році став на захист Батьківщини до складу 355-го навчального механізованого полку Сухопутних військ Збройних Сил України. Загинув 26 червня 2024 року 🕯️ Михайло ЮдкінЛьвів’янин. У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив Україну у лавах 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Загинув 18 березня 🕯️ Олег ДолінськийЛьвів’янин. У 2024 році долучився до захисту держави до складу 1121-го навчального зенітного ракетного полку Сухопутних військ Збройних Сил України. Загинув 9 квітня 🕯️ Сергій ПриймаЖитель села Іванівка Перемишлянської громади. Служив у військовій частині 7031. Помер 9 квітня 2026 року Вічна шана та пам’ять усім полеглим захисникам!🕊️

Щоденно о 9 годині – загальнонаціональна хвилина мовчання. Зупиніться, де б ви не були, і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.Сьогодні Львівщина прощається із захисниками: 🕯️ Андрій РоманЖитель села Сушиця Старосамбірськоі громади. Служив у складі десантно-штурмового батальйону військової частини А2582. Загинув 10 березня біля населеного пункту Новогригорівка Запорізької області. Йому було 26 років.🕯️ Орест ГіблякЖитель села Боянець Шептицького району. Проходив військову службу на посаді водія-слюсаря відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт третьої ремонтної роти військової частини А4056. Вважався зниклим безвісти. Загинув 11 листопада 2025 року поблизу населеного пункту Новоолександрівка Донецької області. Воїну було 50 років.🕯️ Орест СухинюкПроживав у Шептицькому. Проходив військову службу на посаді солдата, сапера інженерно-саперного відділення військової частини А4773. Загинув 16 березня в селищі Зайцеве Дніпропетровської області. Йому було 39 років.🕯️Ігор МихайловичРодом із села Буянів Журавненської громади. Служив у складі 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади, обіймав посаду стрільця - снайпера. Від грудня 2023 року вважався зниклим безвісти. Загинув 8 грудня 2023 року поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області. Захисникові було 37 років.🕯️ Роман ПетрівЛьвів’янин. Був учасником Антитерористичної операції (АТО). Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «Хрест доблесті». Загинув 20 березня. Воїну було 50 років.🕯️ Володимир ЧеньЖитель села Рудники Миколаївської громади. Служив стрільцем-помічником гранатометника штурмового відділення безпілотних систем військової частини А2980. Під час виконання бойового завдання на Донеччині отримав мінно-вибухову травму. Після цього проходив лікування та реабілітацію. На жаль, помер у лікарні міста Львова.🕯️ Михайло БачинськийУродженець села Давидів. Вважався зниклим безвісти. Загинув 21 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області. Йому було 32 роки.Вічна шана та пам’ять усім полеглим Героям!🕊️

‼️Хвилина мовчання. Львівщина прощається із захисниками:🕯️ Микола Мельник. Стриянин. Загинув 25 лютого в Чугуївському районі Харківщини🕯️Євгеній Гомзяков. Житель селища Жвирка Шептицького району. Загинув у жовтні 2024 року біля населеного пункту Цукурине Донецької області. Вважався зниклим безвісти🕯️ Ростислав Мадиняк. Сколівчанин. Загинув 19 лютого поблизу населеного пункту Чугуївка Куп’янського району Харківської області🕯️ Михайло-Віктор Сцельніков. Львів’янин. Служив у складі 93 бригади «Холодний Яр». Загинув 20 травня 2023 року🕯️ Ігор Паранкевич. Львів’янин. У 2025 році долучився до лав 5 окремої важкої механізованої бригади. Загинув 7 серпня 2025 року🕯️ Степан Сапса. Уродженець села Помонята Івано-Франківської області. Від 2024 року служив у складі 5 окремої важкої механізованої бригади. Загинув 15 серпня 2025 року🕯️ Тарас Наремба. Народився в селі Незнанів Шептицького район, проживав у селі Вислобоки Жовтанецької громади. Вважався безвісти зниклим. Загинув 11 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької областіВічна пам’ять та шана усім полеглим воїнам!🕊️

▪️«ДУЖЕ ПЕРЕЖИВАЮ ЗА НЕЇ. ЗНАЮ,ЩО ВОНА РОЗУМНА І МОЖЕ ВІДПОВІСТИ КОЖНОМУ НА БУДЬ-ЯКУ ОБРАЗУ. АЛЕ Ж Є РІЗНІ ЛЮДИ, ЯКИХ ІНОДІ І ЛЮДЬМИ НАЗВАТИ ЯЗИК НЕ ПОВЕРНЕТЬСЯ. ІРИНА СЕБЕ ПРИСВЯТИЛА БОРОТЬБІ І ВЖЕ НЕ ВІДСТУПИТЬ»-стискається серце від цих слів найдорожчої МАМИ Ірини Фаріон, світлої пам'яти Ярослави Степанівни, яка має сьогодні уродини. Сила, Характер, Віра, Незламність - все найкраще через ланцюг поколінь.https://wz.lviv.ua/life/124516-yaroslava-farion-koly-kazala-dontsi-shchob-ne-ishla-u-polityku-vona-meni-vidpovila-a-khto-bude-borotysiaОстаннє привітання Ірини Дмитрівни з Уродинами та Безсмертям своєї НАЙВЕЛИЧНІШОЇ:Ірина Фаріон 27.02.24Сакральний для мене нині День: уродини моєї святої МАМИ -Ярослави Степанівни Фаріон, уродженки Старосамбірського району села Бусовиська. 27 лютого 1927 року вона прийшла в цей світ і подарувала мені ВСЕ: життя з характером і метою. Бо сама була Характером і Метою. Максими її життя релігійний і національний. Поза тим, не знайся з тими, що нехтують вірою та етнічністю. Бог і Україна це найвищі смисли життя. Дякую, Мамо, що заклала ці дві опори. Пройшла гордо й незалежно 92 роки життя. Сьогодні було б 97! Сьогодні я трепетно перестеляла ліжко, де Ти відпочивала і відходила, закликаючи смерть, бо вона лиш инша форма життя. Ти цього життя вже НЕ хотіла. Ти його вичерпала, як вичерпують звідане і неминуче. Ти наймужніша і найглибша з усіх! Сьогодні Ти в мені, у своїй пречарівній внуці та дивовижних правнуках. Дихаємо Тобою, звіряємо все з Тобою, серцем і думками все з Тобою.ДОБРЕ ЛИШЕ ТЕ,ЩО ТИ НЕ БАЧИШ ЖАХІВ ВІЙНИ І ТОГО,ЯК ТВОЯ ДИТИНА СТАЛА МІШЕННЮ ДЛЯ ДЕГЕНЕРАТІВ. Дякую, що навчила називати світ відповідно до його природи. Дякую за Життя. Все з Тобою, Натхненнице і Голубко наша. Найвеличніша для мене Велич Особистости»