Рік тому закон та справедливість здобули перемогу над брудною політикою та відвертими низькосортними проросійськими фейками. Багато хто вважає, що саме перемога в апеляції стала початком підготовки до вбивства Ірини Дмитрівни. Однак, це не так. Вбивця довгих сім місяців виношував цю ідею, а суспільство тільки сприяло формування такого переконання у вбивці. Сприяло Спочатку була купа публікацій у ЗМІ, які спотворювали реальність і думали лише про те, який клікбейтний абсурдний заголовок вигадати для чергової брехні. Ірина Дмитрівна хотіла спростовувати поширену недостовірну інформацію та надіслала мені перелік статею, які на її думку містили неправдиву інформацію… не встигли подати ці позови. То ж хай громадськість хоч побаче цей перелік. Жодних вибачень від цих ЗМІ не було. Потім був незаконний наказ Львівська політехніка, який виносився нашвидкоруч без дотримання елементарних вимог до вирішення питань про звільнення за вчинення аморального проступку за тиждень до засідання етичної комісії по цьому питанню. Наступним етапом самоствердження вбивці було рішення Галицький районний суд міста Львова, в якому суддя зумів дослідити сюжет інтервʼю у Яніни Соколової, хоча це відео в якості доказу не долучали до матеріалів справи ні ми, ні відповідачі. А законне рішення Львівський апеляційний суд вже стало для вбивці підставою пришвидшитися, бо коли правда перемагає, злу та темряві не залишається місця…Автор тексту: Дмитро Швець, адвокат