У сучасному міському весіллі мінімум незрозумілих обрядів: святкування обходиться без миття ніг тещі, викрадення нареченої, викупів та інших ритуалів. Люди зібралися з друзями й батьками, відсвяткували — і все. А під час війни святкування стало ще скромнішим (говорю за себе).Сьогодні я часто бачу попит на святкування в “традиційному українському стилі”. Начебто, відтворюючи старі обряди, ми продовжуємо "справжню" традицію. Я ставлюся до цього досить скептично, бо традиція — це не просто набір красивих елементів, які можна перенести в сучасність без контексту.У новому відео я вирішив розібратися, яким було українське весілля у ХІХ столітті — ще за часів Російської імперії та Австро-Угорщини.Спершу мене найбільше цікавив обряд комори. Бо це один із тих сюжетів, які сьогодні звучать максимально дивно й незручно. Щось на рівні з грою в притулу — і я зараз не про Сергія. Але що більше я в це занурювався, то очевидніше ставало: весілля тоді було інакшим.Весілля було про родину, майно, статус, домовленості між сім’ями, контроль громади й перехід людини в нову соціальну роль. Тобто це не "красива традиція", а система правил і домовленостей, яка працювала в тогочасних умовах.І важливо: ці обряди не були сталими, вони змінювалися. І ще й задовго до радянського періоду. Тож моє нове відео — про українське весілля 150 років тому. Про обряди, які сьогодні здаються дивними, а їхнє відтворення виглядає як карго-культ. І про любов, звісно, бо весілля без великого кохання — трагедія, а не свято життя. Сподіваюся, вам буде цікаво.Буду вдячний за лайки, коментарі й перегляди. Але найцінніше — це коли ви просто додивляєтеся відео до кінця.https://youtu.be/HUaX9N6l-Lo?si=BT34iPpa6v1sZ8hI