Lifeline (у Японії — Operator's Side) була однією з найдивніших ігор свого часу. Найцікавіше те, що гравець фактично не керував героєм напряму. Ви сиділи у кімнаті спостереження космічного готелю й спілкувалися з єдиною вцілілою працівницею станції — Ріо Хохенгайм (Rio Hohenheim) через радіозв'язок. Вона була вашими очима, руками та зброєю. Ви лише віддавали накази голосом.Події відбуваються у 2029 році на орбітальному готелі-станції. Під час урочистого відкриття комплекс атакують загадкові істоти. Більшість гостей і персоналу гине або зникає. Головний герой опиняється замкненим у центрі керування та може контактувати лише з Ріо. Разом ви намагаєтеся вижити, знайти інших уцілілих і з'ясувати джерело катастрофи. У процесі відкривається, що за нападом стоять експерименти та мутовані організми, які захопили станцію.Цікаво, що між гравцем і Ріо поступово формується своєрідний зв'язок. Вона коментує ваші накази, жартує, нервує та навіть може образитися на грубі команди. Для 2003 року це виглядало досить незвично.Багато хто помилково вважає, що гру зробила Konami, оскільки саме вона видала американську версію. Насправді розробником була Sony Computer Entertainment Japan. У Японії гра вийшла в 2003 році, а вже пізніше Konami випустила локалізовану версію для Північної Америки.Режисером виступивМанабу Нішізава. Команда прагнула створити гру, де голос був би не додатковою функцією, а основним способом взаємодії зі світом. Для цього використовувалася система розпізнавання мови, здатна обробляти тисячі слів і фраз.Головна проблема полягала в тому, що технології трохи випередили свій час. Розпізнавання голосу працювало нестабільно, особливо в англійській локалізації. Через це Ріо іноді просто не розуміла очевидних команд, що породило безліч мемів і кумедних ситуацій. Водночас багато гравців сьогодні вважають, що концепція була надзвичайно перспективною і могла б чудово працювати з сучасними системами розпізнавання мови.