Нещодавно розмовляли з колегами про англійську мову та українців.
— А чому не всі українці розмовляють англійською?

Вони справді дивуються.

З питанням «чому багато українців розмовляють російською?» ми вже якось розібралися. Тут доводиться пояснювати Радянський Союз, русифікацію, російськомовні школи, схід і південь України, окуповані території — довга історія.

А от з англійською їм складніше. Відкриваю карту Європи й показую ту її частину, на яку багато ірландців раніше просто не мали особливих причин звертати увагу.

Ось Україна. А ось Польща, Румунія, Болгарія. Трохи далі — Туреччина, Греція.

Куди середньостатистична українська родина їздила у відпустку до війни? Дуже часто саме сюди. Болгарія, Туреччина, Єгипет, Греція, Чорногорія…

І навіщо пересічній людині з України двадцять років тому була життєво необхідна англійська?
У Болгарії тебе часто могли зрозуміти російською. На турецькому курорті персонал знав кілька мов і прекрасно розумів, що означає «два пива» ще до того, як ти вирішив, якою мовою це сказати. У багатьох туристичних місцях можна було прожити два тижні, знаючи англійською рівно «hello», «thank you» і «how much?».

А вдома англійська для більшості людей теж не була мовою повсякденного життя. Її вчили у школі, складали контрольні, отримували оцінки — а потім роками могли жодного разу нею не скористатися.

Для ірландців англійська — природний ключ майже до будь-якої подорожі. Вони прилітають в Іспанію, Італію, Німеччину чи Хорватію і очікують, що англійської буде достатньо. І дуже часто так воно і є.

Тому в них є впевненість- англійською ж розмовляють всі.

А от і ні! Просто вам неймовірно пощастило народитися з мовою, яку величезна частина світу змушена вивчати, щоб поговорити з вами.

А ми до 2022 року жили в зовсім іншій мовній і географічній реальності.

#цікавіфактипроірландців