Ірландія для українців | Сьогодні було гірше, майже не спала. Плакала крізь сон. До мене знов п...

Сьогодні було гірше, майже не спала. Плакала крізь сон. До мене знов повернулись кошмари Кляті "асвабадітєлі"😡 в моїх снах вони лізуть як таргани в квартиру - через вікна, через труби, забивають цвяхи в голови живих людей. Я чую дикі крики болю, мене паралізує тваринний страх. Не можу рухатись. Знаю, що мене побачили і наступна жертва - я. Прокидаюсь.Після виїзду з окупації ми з чоловіком активно займались волонтерством. Це займало все наше життя, не було нічого іншого. Вірили - ось ще трошки, от треба напрягтись ще, допомогти захисникам вигнати цю нечисть з нашої землі. Чоловік займається досі.Іноді ми збираємо з вами суму на якісь дуже необхідні речі. І разом купуємо генератори, турнікети, антени на фронт. Іноді допомагають ірландські жителі, переводячи суму в євро. Ми дякуємо за кожну гривню, за кожне євро🫶🙏 і звітуємо. Завжди. Зараз не про збір. Про волонтерство. Це дивна і незрозуміла багатьом тема. Захисники - зрозуміло хто такі, а волонтери? Навіщо ризикувати життям, надривати здоровʼя, якщо можна це не робити? От тому що ми пережили штурм, захват, окупацію, допити, ледь вибрались і тепер допомагаємо тим, хто вибрався раніше і пішов на фронт добровольцем. Спочатку це були лише ті підрозділи де служать енергодарці, вдягали, кормили їх, бо вони пішли хто в чому був... зараз я навіть не знаю кількість бригад, кому ми допомагаємо. Багато.Номера волонтерів передають з рук в руки, як цінний скарб. Бо волонтерів менше і менше, вони закінчуються. Знайти порядного і чесного, це як знайти свого лікаря. Але послуги отримати безкоштовно. Коли я чую розмови від українців за кордоном, хто "так втомився від війни і хоче додому", мене тіпає. Хочеться запитати "а що робити тим, кому нікуди повертатись?". Про мирні переговори більше розказують ті, хто війни не відчув (окрім сирен і біженства на острів), знає через новини та відео Тік-ток. Я мовчу. Мало хто розуміє все це... Навіть мої знайомі українці тут, в Ірландії, ніколи не запропонували своє житло в Україні для ночівлі. Знають, що чоловік їде вантажним бусом на фронт, платити за готель на відрізку маршруту нічим. Ніхто не пускає до себе волонтерів. Краще закрити порожню квартиру на ключ, або здати за гроші переселенцям. Так виходить? Коли ти в середині процесу, живеш наче в своїй бульбашці. І подорожуєш від бульбашки до бульбашки - від волонтерів до захисників. Не бачиш ширше. Ночуєш у своїх друзів волонтерів, або на складах, або з хлопцями на передовій. Перетинаєшся лише з тими, хто в процесі, в такій само бульбашці.Випаду на декілька днів з каналу. Повернусь з темою про нерухомість в Ірландії, обіцяла давно. Не йдіть далеко🫶На відео - тиждень волонтера. Якщо ми з вами не збираємо донати, це не означає що нічого не відбувається💙💛