На цей фільм мене затягнула моя донька Поліна: «Мама, пішли дивитися про Кузьму!»

Я взагалі не зрозуміла, навіщо їй той Кузьма здався і звідки вона його знає. Але тут як із Майклом Джексоном: виявилося, що вона знає і слухає його пісні. Ну ок.

😄

Для багатьох Кузьма — образ суперечливий. У 2004-му він агітував за Віктора Федоровича, чим, на думку багатьох, спаплюжив свій імідж. Хоча у фільмі пояснюється, чому так вийшло.

На мою думку, фільм варто подивитися не лише через Кузьму. Юність Кузьми й його професійний шлях тісно переплітається з історією незалежності України. Коли у фільмі йшлося про 2000–2010 роки, я навіть плакала. Бо згадала багато хорошого, що було в нашому житті і чого, на жаль, уже не побачать наші діти. І ми з Поліною мали змогу між попкорном обговорювати якісь моменти минулого.

Фільм також про розвиток української попкультури. І тут Кузьмі треба віддати належне: він вперто співав українською, незважаючи на те, що тривалий час перші місця в чартах посідали російськомовні пісні. Згадувалося про багато проектів, які припали на мою юність/молоді роки.

Є у фільмі й моменти, пов’язані з тим, як Кузьма розриває стосунки з групою. І це теж привід поговорити з підлітками про складні вибори, які людина робить у житті.

До речі, Поліна на початку фільму сиділа в TikTok, а потім якось захопилася і вже невідривно дивилася на екран. Мені взагалі сподобалося, що ми з донькою дивилися його разом, це стало приводом поговорити з нею про речі, про які просто так розмову не заведеш.

А як ви ставитеся до Кузьми? Чи знають його ваші діти? І якщо дивилися фільм, то як вам?