Голос з народу | Перед нами стояв 137-й батальйон морської піхоти, в якому було 50% скл...

Перед нами стояв 137-й батальйон морської піхоти, в якому було 50% складу і частина з них взагалі непідготовлені строковики, цей підрозділ виконував фактично функції спостереження на фронті в 150 км, тобто оборонятись вони могли тільки символічно. А ми 137-му батальну нічим не могли допомогти, бо 59-ту бригаду не розгорнули на шляхах наступу противника, ми жили в Олешках.На 24 лютого були заплановані командно-штабні навчання, але війська залишились у таборі. Чи могла 59-та бригада зупинити ворога? Я згоден з Соколовим, що винуваті тут в першу чергу не військові. Якби був заздалегідь оголошений військовий стан, якби нас поповнили оперативним резервом, мости були взяті під охорону військами територіальної оборони, видали наказ на оборону Чонгару, дали б хоча б якісь зенітно-ракетні системи та усю нашу артилерію, ми би не дали росіянам за один день проїхати майже без спротиву до 150 км, і заїхати у Херсон, у Каховку, у Мелітополь. Ворог би зазнав значних втрат. Насправді, місцевість на Чонгарі дуже сприяє обороні, там значна кількість мостів, дамб.А так фактично 59-та бригада навіть не встигнувши зустріти противника одразу потрапила в оточення та не оборонялась на вигідних підготовлених рубіжах, а проривалась, була змушена рятувати сама себе.Після авіаційних та артилерийських ударів росіян бригада почала збиратись по тривозі, готуватись до руху. Близько 8.00 штаб бригади отримав інформацію від спецслужб, що росіяни готують вертолітний десант на Антонівський міст у нашому тилу, щоб оточити бригаду. Очевидно, таку ж інформацію мали отримати і усі інші структури сил оборони.Але об 11.30 російський вертолітний десант без перешкод захопив Антонівський міст, на якому не було навіть елементарної охорони, не було протиповітряної оборони. Антонівський міст та міст на Каховській ГЕС мали стратегічне значення, якби вони були підірвані, ворог би не зміг наступати на правобережну Україну, і міст мав би бути знищений. Але і цього не сталось. В результаті, розрізнені підрозділи 59-ї бригади та 137-го батальйону навіть не мали змоги чинити організований спротив, нам просто не дали такої можливості. І ми з боєм пробивались через захоплений противником міст, зі значними втратами, і російські колони дійшли до мостів через Дніпро за кілька годин майже безперешкодно. Над нами постійно і безперешкодно літали літаки та гелікоптери противника та завдавали удари. Двічі пролетіли і наш героїчні штурмовики.Треба сказати чесно - управління військами на лівому березі майже одразу після початку вторгнення було втрачено. Хаос, усі виходять як можуть.Значна кількість військовослужбовців залишились на зайнятій противником території та виходили до нас тривалий час, до двох місяців, нам довелось кинути багато техніки та озброєння.Бої почались тільки у Херсоні, хоча там теж не було ніякої підготовки. Використовуючи цілі мости ворог швидко перекидав на правий берег сили і на четвертий день війни захопив повністю і Херсон, і Енергодар, і Токмак, і Мелітополь, і Бердянськ, практично з мінімальним спротивом з нашого боку. Якби південь справді хотіли захистити та обороняти, хіба було б таке ставлення та така організація, як думаєте?"Вся інформація від військовослужбовця легко перевіряється, все це конкретні факти, по яких мають бути числені свідки, і яким може та повинно надати оцінку слідство.Якщо у когось є критика та доповнення цієї розповіді з числа учасників тих подій, прошу писати у коментарях.