Голос з народу | Дмитро БиковДрузі, маємо дуже неприємну, але типову для нашої бюрократ...

Дмитро БиковДрузі, маємо дуже неприємну, але типову для нашої бюрократичної держави історію. Історію про людей, яких обстріляли, позбавили домівки, змусили рятувати себе і своїх дітей — а потім добили Пенсійним фондом України.Мені пишуть переселенці з проханням оприлюднення ситуації, яка набула масовості через безпідставні відмови Пенсійного фонду у виплатах для вимушено переміщених осіб. Ситуація одна й та сама: ПФУ масово відмовляє у виплатах допомоги ВПО, прикриваючись Постановою №332. Особливо це стосується тих, хто був змушений евакуйовуватися вдруге або втретє. Люди втратили житло, роботу, іноді і здоров’я, але Пенсійний фонд рахує до копійки їхній колишній дохід — той, якого давно вже немає.І якщо ви, тікаючи від обстрілів, у попередні місяці ще мали роботу, то вам, за логікою чиновників, допомога "не положена". Це не жарт, це відповідь, яку люди отримують вголос і з нотками хамства: "Читайте 332-гу, там все написано!"Що каже Постанова №332?Для людей, які перемістилися повторно, допомога призначається так само, як і тим, хто звертається вперше — на 6 місяців. І вимоги про сукупний дохід тут немає. Дохід починають враховувати лише після першого шестимісячного періоду (п.13-2). Більше того, якщо людині понад 55 років і вона працює, або стала на облік у центр зайнятості, — допомога має продовжуватися.А тепер головне: Постанова жодним словом не дозволяє відмовляти через дохід на етапі першого звернення переселенця після повторної евакуації. Але ПФУ відмовляє. Системно. Масово. По всій країні.Що маємо на практиці?Люди, які: – не мають житла на безпечній території,– не купували авто, квартири чи землю за 100 тис.+,– не тримають депозитів і не конвертували валюту мішками, все одно отримують відмову.Чому? Тому що, за неофіційною логікою чиновників, переселенець — це вибачте або бомж, який сам винен, що втік від снарядів, або якщо колись працював офіційно й отримував зарплату — то майже олігарх.У мене є два варіанти пояснення:1. або Пенсійний фонд України настільки юридично безграмотний, що не здатен прочитати постанову,2. або ми спостерігаємо реальну корупційну схему, спрямовану на економію бюджету за рахунок тих, кого держава повинна захищати в першу чергу.Обидва варіанти — катастрофа.Тому цій ситуації потрібен публічний розголос. Таких історій та свідчень людей безліч. А їх географія ширша, ніж бажання чиновників відповідати за свої дії.Переселенці втратили дім не тому, що їм так захотілось. Їх вигнала війна, яку веде проти нас росія. І якщо держава стає в один ряд з агресором, позбавляючи людей права на допомогу, — це гірше ніж злочин.Дякую всім, хто не мовчить.