Голос з народу | Я зауважу, що не всі тцк такі. Дякую Богові, що далеко не всі. Ці слов...

Я зауважу, що не всі тцк такі. Дякую Богові, що далеко не всі. Ці слова: "Я спробую, почекай, я передзвоню" Досі лунають в моїй голові! Це нишпорення по кишеням, щоб нагодувати нас через більше ніж добу без їжі і води! Це щире враження від працівника ТЦК: "Цього не може бути, вони всі .... .... ....". Є нормальні люди.Якщо людина хоче в авіацію, чи до своїх - відпустіть їх, нехай служать. Просто уявіть! Коли нас зібрали, один офіцер бригади сказав, що, якщо ми будемо погано себе вести, то нас переведуть туди, куди я просився одразу. Чи це налазить на голову комусь? Я одразу хотів туди, я знаю, що там важко, але я там був, я знаю ту роботу, я там дуже потрібний, прямо сьогодні!Я взагалі не розумію відбирання телефонів. Завжди, коли був дитиною, проходив повз Красилівський військомат, у військоматі працювала моя покійна мама дуже багато років. Я бачив, як солдат проваджають в армію, як плачуть дівчата, мами, як цілують їх діти. Хто право вам дав позбавити цього своїх героїв? Хто дав вам право вкрасти у них цю останню фотографію, яку вони триматимуть перед собою в останньому бою, в немислимих умовах, коли дивитимуться на неминучу смерть? Якщо зв'язок із рідними заважає вашій мобілізації - змінюйте закони, а не крадіть сім'ю. Якщо ж закони не дозволяють вам того чи іншого мобілізувати - не переступайте закон, або сідайте до в'язниці! Навіщо ви робите так, що останнє побачене солдатом перед війною - таке розчарування в своїй країні? Ви хочете, щоб вони не тікали і вірно служили показуючи їм три дні закритих на замку, без зв'язку з рідними і без права на туалет, позбавлені свободи і останню доба їжі і води?Я відповім вам всім те ж саме, що сьогодні працівникам Чернівецького обласного центру комплектування: "якщо хоч колись я знову стану перед обличчям президента і головнокомандувача військами, чи генералів, яких я знаю, я не змовчу, бо ви в'їлись в мою пам'ять назавжди. Я знаю, чому в 2022 році ми, не маючи зброї, відкидали ворога, а потім втратили бойовий дух і тепер відступаємо зі зброєю. Я знаю когось, хто показав себе для мене таким же, як росіяни, бо ніщо не відрізняло тих 3 дні від полону в Росії. Дякую, хоч мене не били, бо майора на моїх очах били. Я не все написав, що хотів, бо ми без мобілізації програємо війну і всі загинемо. Я не все написав, повірте, далеко не все, що я бачив за ці 3 дні! І ви можете закрити мені рот і позбавити голосу, але це був один з останніх голосів у вашу підтримку, ви не той голос закрили, бо я підтримував вас! Можливо тому я все ще не можу відійти від шоку. Не в мобілізації справа! А в ваших методах!