У Шевченківські дні ми вкотре переконуємося, що слово великого митця, мудрого пророка Тараса Григоровича Шевченка — Кобзаря — не залишилося в минулому, а продовжує жити разом із країною, яка й досі виборює свою свободу.Воно кричить до нас зі сторінок шкільних підручників.Зі старих портретів, що колись висіли в українських домівках поруч із іконами.З плакатів і банерів на барикадах обох Майданів. Тоді він говорив до нас словами, які раптом перестали бути літературою і стали наказом:«Борітеся — поборете».Ми досі боремося, Тарасе Григоровичу.Твій Дніпро бачив затоплені міста після руйнування Каховської ГЕС. По твоїх степах знову проходять колони війни. Катерина могла б блукати між блокпостами і вокзалами евакуації, а гайдамаки сьогодні носили б піксель.Ти помер 165 років тому.Але так сталося, що постійно стоїш поруч.У тилу — на величних постаментах.А тут, на сході і півночі, — на стінах розбитих міст, у фарбі, пилюці й тріщинах.І дивишся на нас так само вперто.На фото — Шевченко, якого ми зустріли в Оріхові на Запоріжжі, у Покровську на Донеччині і тепер у Сумах.Зранений на вигляд, але непохитний. Як його земля. Як його народ.Відділення комунікацій 71 окремої аеромобільної бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України.#71оаембр #ДШВ #ЗСУ #8_корпусFacebook | YouTube | Instagram | Приєднатися | Задонатити