𝕚𝕞𝕞𝕖𝕟𝕤𝕚𝕥𝕪🕊

Життя в надії на БогаВи коли-небудь випадково бачили спочатку кінець фільму? Знання кінцівки, ймовірно, впливає на те, як ви розумієте решту історії.Мабуть, якщо ви перейдете до останніх кількох розділів Біблії, ви пропустите багато дійсно цікавого, але ви також побачите, як Бог одного разу все виправить. Він відновить втрачене, виправить зламане, зцілить розірване і, врешті-решт, зробить усе новим. Він витре кожну сльозу і зцілить кожне розбите серце.Ця обіцянка майбутнього має впливати на наше сьогоднішнє життя. Як говориться в Псалмі 29:6, у житті бувають моменти, сповнені смутку і скорботи. Це абсолютно нормальні періоди, яких зазнає кожна людина.Обіцянки Бога дають нам надію пережити важкі часи. Ми знаємо, що, нехай навіть зараз усе зруйновано і сумно, так буде не завжди. Одного разу Бог усе відновить, як має бути. Як каже псалмоспівець, вночі водворяється плач, а на ранок радість. Цей "ранок" може бути не завтрашнім ранком і навіть не ранком наступного тижня. Але одного разу Бог прийде з новим яскравим ранком, де все буде так, як Він хоче.До цього часу нам доручено бути вірними Богові, міцно тримаючись за обітниці та надію, які Він нам дає. Писання наповнене іншими обітницями, на які Бог дає нам спиратися в різні періоди життя@immensity_withGod

ПОДАРУНОК БАТЬКА...Один багатий чоловік мав сина,І подарунка йому готував,Бо в нього наближались іменини,Двадцятиріччя хлопець відзначав.І батько знав бажання його сильне,Чого хотів давненько його син, -Він мріяв дуже про авто спортивне,Так сильно прагнув, до душі глибин.Хлопчина бачив - коштів вистачає,Тому на день народження чекав,Що тато прийде, його привітає,Приємні ці хвилини уявляв...І скаже: "Ось твій подарунок, сину!Нова автівка у дворі стоїть!"Він розцілує батька за машину,Що його мрію допоміг здійснить...Той день настав, несе багач дарунка,Юнак із нетерпінням його жде...В руках трима барвистого пакунка,Хлопчина зрозумів, щось тут не те...Коли відкрив - там Біблія лежала,Новенька, особлива, дорога,А в серці злість на батька закипала,Образа сильна, ненависть лиха:"Та як ти міг зі мною так вчинити?!Бо ж знав, чого я прагну з давніх пір,Ти змогу мав і гроші, щоб купитиТе, що хотів я сильно, аж надмір...У тебе я єдиний, ти ж жалкуєшДля мене коштів, мрію щоб здійснить,Ти ще про це страшенно пошкодуєш,Не буду більше я з тобою жить!Не хочу більше називатись сином!І ти мені не батько з цього дня!Тебе я відсьогодні вже покину,Живи один й згромаджуй надбання!"Хоч батько намагався щось сказати,Та син його і слухати не став,Він стрімголов, скоріше вибіг з хатиЙ далеко з дому геть попрямував.І колесо життєве завертілось,Роботу мав, багато працював,Та з батьком спілкуватись не хотілось,І не дзвонив йому і не писав.Пройшло з тих пір чимало довгих років,І добре і погане пережив,З життя він взяв багато так уроків, І зрозумів тоді, що зле вчинив.Так захотілось в рідний дім, до тата,Близьких і рідних більше він не мав,Обняти його і "Пробач!"-сказати,Що стільки літ образу й злість тримав.Знайоме місто... Вулиця... Будинок...До болю рідний, милий, дорогий...Відкрив його, зайшовши всерединуІ занімів, став, наче кам'яний...Стоїть портрет - на ньому чорна стрічка,Помер татусь...Давно цей світ лишив...А біля нього згорток невеличкий,Той самий, що образу спричинив.Взяв в руки Біблію, відкрив... і в ту хвилину,Знайшов,перегорнувши сторінки, Ключі до тої самої машини,Про яку мріяв всі свої роки...Сертифікат подарунковий в папціЙ записка: "Я пробачив все давно!"І батьків заповіт лежав на лавці,-На сина переписане майно...Як боляче... Ніколи не вернути,Той час, коли ще батько був в живих..Щоб виправить помилку, пригорнутиЛюдину рідну до грудей своїх...Коли почав читати Боже Слово,То зрозумів гріховність всю свою,В сльозах молив: "Пробач мене, мій Боже,Що батькові завдав скорбот, жалю..."@immensity_withGod

Діалог із Богом.Я: Господи, я можу задати Тобіпитання?Бог: Звісно.Я: Обіцяєш, що Ти нерозсердишся?Бог: Обіцяю.Я: Чому Ти дозволив, щоб такбагато всього трапилося зі мноюсьогодні?Бог: Що ти маєш на увазі?Я: Ну, я прокинувся пізно.Бог: Так.Я: Ніяк не міг завести своюмашину.Бог: Добре.Я: На обіді мені зробили не тойбутерброд і мені довелося чекати.Бог: Хммм.Я: Дорогою додому, як тільки яхотів відповісти на дзвінок, у менесіла батарея.Бог: Все так, як ти говоришЯ: І на довершення до всього цього, коли я повернувся додому, я простохотів попарити ноги в моїй новіймашинці для масажу ніг тарозслабитися, але й машинка непрацювала! Все йшло не так сьогодні!Чому Ти це дозволив?Бог: Дух смерті був біля твого ліжка вранці і Мені потрібно було надіслати одного з Моїх Ангелів, щоб боротися за твоє життя.час спати.Я (принижений): O…Бог: Я не дозволив тобі відразузавести машину, тому що потвоєму напрямку їхав п'янийводій, який би вдарив тебе,якби ти був на дорозі.Я: (соромно)Бог: Перша людина, якаприготувала тобі бутерброд сьогодні,була хвора і Я не хотів, щоб і тизаразився, бо знаю, що ти неможеш дозволити собі пропустити роботу.Я (збентежено): Гаразд.Бог: Батарея на телефоні сіла,тому що людина, якадзвонила, збиралася дати хибнесвідчення про те, що ти бсказав у цій розмові, Я навіть недозволив тобі говорити з ним.Таким чином, ти бувзахищений від цього.Я: Розумію, Господи.Бог: Ну і той масажер ніг, у ньогобув недолік, який би вибиввсю електрику у вашому будинкуввечері. Я не думаю, що ви бхотіли залишитися без світла.Я: Вибач мені, Господи.Бог: Не шкодуй, просто навчисядовіряти Мені .... у всіх речах,хороших та поганих.Я: Я довірятиму Тобі.Бог: І не сумнівайся, що Мій плантвого дня завжди краще, ніж твійплан.Я: Я не сумніватимуся, Бог.Господь, дозволь мені сказатидякую Тобі за все сьогодні.Бог: Будь ласка, дитя.Просто це - ще один день, коли Я є твоїм Богом, і Я люблюдбати про Своїх дітей...@immensity_withGod

"У серці буря, вітер навиває,Шалений присмак болю у душі.Вже рани на колінах не щіпають,Коли у серці дірка, на межі.І в скронях загуло сигнал тривоги,О Боже мій, коли вже той відбій.Я хочу Боже, хочу так додому,Де зможу віднайти душі спокій.- Де серце відпочине?- На колінах.В молитві, що злітає до небес,Те серце, що розбите у руїнах,Отець відродить, дасть тобі вінець.Він не втомився лікувать від болю,І не байдужа є для Нього ти,У Нього все є під контролем,Тож не хвилюйся, віруй і живиНе намагайся все порядкувати,Дозволь Христу тебе зцілить,Не упирайся, дозволь допомагати,У Нього сили є, щоб підкріпить,У Нього є, ти чуєш? Він все бачить,Він тут з'явився, щоб з тобою жить,Він тут з Тобою, разом плаче,Він тут, Він бачить й знає, що болить.Час не лікує, з часом вчишся жити,З постійним горем в змореній душі.Та Бог у силі душу відновити,Що плакати навчилась у тиші.Взлетить душа, хоч крила є підбиті,Молитва підіймала й не таких.Лиш вірити потрібно і молитись,Й зусилля докладати, щоб здійнятись ввись.Ти сильна є, коли Господь в тобі,Ти сильна є, коли Господь з тобою.І хоч пройдеш нелегкі сірі дні,Він поруч буде у години бою.І навіть, якщо люди не збагнули,Незрозуміли серця твого біль.Якщо розчарування захлиснули,Бог не насипить на рану твою сіль.Все добре буде, бо настане час,Пройдеш з Христом ці важкі битви,І засіяє щастя у очах,І вдячністю наповняться молитви.Та поки час нелегкий у житті,І вітер у душі все навіває,Ти за Ісусом слідом лиш іди,Тримайся міцно, я тебе благаю,В Ісуса спокій серця віднайди,Які б житті не були перешкоди,Господь дасть сили, щоб усе пройти,У вічності чекають нагороди.Він вчить тебе ходити по воді,Тримаючись за Нього не потонеш.Він поруч буде навіть у вогні,Лише довірся Батьку, вірна доню.@immensity_withGod

🦢 Сьогодні обговоримо птахів та їх дивовижну міграцію.📕Перші згадки про міграцію птахів зустрічаються в Книзі Єремії. Навіть у Середньовіччі багато хто ставив під сумнів масову міграцію, незважаючи на те, що Біблія говорила про це ще у VI столітті до нашої ери.«І лелека під небом знає свої часи, і горлиця, і ластівка, і журавель стежать за моментом, коли їм треба відлетіти; а народ Мій не знає визначення Господнього! (Єремія 8:7)📗Сьогодні інформація про сезонні переміщення птахів відома кожному школяру. Однак за часів пророка це не було так очевидно. Наукове вивчення міграції розпочалося лише у XVIII столітті завдяки шведському натуралісту Карлу Ліннею.📙Усі наукові пояснення поведінки мігруючих птахів зводяться до інстинкту. Але що таке інстинкт? Можливо, це спосіб життя, встановлений Богом-Творцем, який відкрив пророку Єремії секрети міграції задовго до наукових відкриттів.📓Перелітні птахи орієнтуються за зірками, магнітним полем Землі або внутрішньою картою. Біологи витратили багато років на вивчення їх будови і поведінки. Який великий Творець усіх живих істот!@immensity_withGod

Якби Господь любив нас так як ми ?Якби прощав нас так , як ми прощаєм ?Скажіть чи були б тут із вами ми ?Чи десь по світу без надії існували бЯкби Він здався після першої лиш спроби ?Якби відрікся і не встояв до кінця ?Коли у Гефиманії молився ,А учні спали , забувши про ХристаМи учнів строго можемо судитиНевже так важко , помолитися з Христом?А як же на рахунок нас, молитви ?Можливо тихо плаче наш ХристосВін хоче дружбу з нами матиПроводити у спілкуванні час,А ми можливо вже й не пам’ятаєм,Коли востаннє мали зустріч з Ним?Можливо Він стоїть й чекає,Коли всі справи переробимо вкінець,І все ж таки про Нього ми згадаємІ на коліна перед Ним впадемНевже не боляче , невже байдуже ?Христос знав наперед всіх насІ наші промахи , падінняТа вибрав той тернистий шляхВін вибрав хрест , страждання ношуВід болю розривало тіло на шматкиТа все ж продовжував любитиЙ молився тихо за своїх катівПрости Господь , в смиренні я змовкаюНе в силі виразити вдячних слівЛише єдиного благаюдопоможи любити так ,як Ти любив .Допоможи прощати так, як Ти прощаєшІ не згадати більш вини людейЙ самій допоможи не ображатиЛиш лікувати , хто в гріху знеміг.Нехай любов Христа у нас палаєЩоб християнами були не на словахІ полум’я це в нас ніколи не згасаєЩоб бачив світ дорогу до Христа .@immensity_withGod

ТИ МІЙ БОГ!Ти був, і є, і будеш моїм Богом!Хоча в цім світі безліч так богів, -Та рівного Тобі нема нікого!Ніхто крім Тебе з мертвих не ожив. Ти - Бог живий! Ти - Альфа і Омега!В Тобі початок, і в Тобі кінець!Ти - Істина! Хай роздається ехомХваління з уст людських та з їх сердець!Хто світ створив цей так прекрасно й дивно?Хто сонце в небі й зорі засвітив?Хто поєднав відтінки креативно,І, хто птахам співати повелів?Хто полюбив людей усіх так сильно,Що Сина ради них не пожалів?Поклав на Нього всі людські провини,Щоб мали в Нім спасіння від гріхів.Ти! Тільки Ти! Творець землі і неба!Бог Всемогутній! Над царями Цар!На світі щастя більшого не треба,Як Тебе знати...й скласти на вівтар...Своє життя Тобі, живому Богу,В руках Якого Всесвіт наш увесь,Якому неможливого нічогоНема на цій землі... Ти - Бог чудес!Ти бачиш все, і всюди пробуваєш!Куди втечу я від Твого лиця?Куди від Твого Духа заховаюсь?Наповнюєш Ти землю до кінця.Зійду на небо - там Твоя світлиця!Спущусь в шеол - і там Тебе знайду!Як понесусь на крилах я зірниціАж на край моря, в далину пусту...Рука Твоя і там провадить сміло,Тримає міцно, я ж Твоє дитя!Зіткав Ти ще в утробі моє тіло,Прекрасно зформував і дав життя.До цього дня беріг мене повсюди,Так ніжно турбувався кожен день,Мені Твоєї ласки не збагнути,Бо дуже добрий, Ти, до нас людей...Ти є мій Бог! Я інших не шукаю!Ти - сенс життя! Вперед мене веди!До подиху останнього бажаюТобі служити й вірність зберегти!Прославлю Тебе за діла великі!Хвала хай ллється, мов живий потік,Який впадає у глибокі ріки!..Благословенний будь, Господь, повік!Катерина Бойко@immensity_withGod

Зустрітись з смертю кожному прийдеться,Питання часу: Де? Чому? Коли?Останній стук зупинить кожне серце,Життя покине тіло назавжди.А що потому? Пустота, темрява?Кінець життя - це шлях у нікуди? Якби спитати тих, що вже померли... Та не дадуть нам відповідь гроби. Хтось скаже: «Смерть - це вічний сон і крапка, А після неї чорне небуття.»Тоді для чого жити, працювати?Для чого плани, успіх і сім'я?Якщо ж і так нічого не чекає,Не має сенсу все, що робиш ти...Виходить, людство просто так зникає,Нема Творця.Ти просто уяви:Було ніщо і раптом із ні чимосьВоно створило вибух.І без нічого все навкруг створилось:Бурхливе море, риби і пісок...І надскладні природні елементи, Ще динозаври раптом завелись.Не треба бути вченим чи експертом,Щоб довести безсенсові думки.Я вірю в те, що мій Творець є БогомІ є Біблійний погляд на життя.Мені все рівно, в що ти віриш, в кого,Та 100 процентів в тебе є душа.Яку турбує: що ж там після смерті,Як їсть совість в скоєних гріхах.Десь емоційно скажеш: "Хочу вмерти.. Мені не милий світ і ця земля."Та тільки біль у тілі потурбуєІ ти кричиш до Господа: "Спаси!"Як часто ми слова не контролюємІ замість квітів сіє бур'яни? Можливо завтра, може навіть ниніТи не попросиш прощення в батьків, Не зміниш думку чи заснеш у гніві,Когось осудиш, скажеш пару слів,Які поранять і залишать шрами в серці. І в раз новини спантеличать всіхПро твою смерть - тебе уже не має...Пуста кімната, телефон стоїть,Який ти більше не візьмеш у рукиІ не подзвониш друзям чи близьким.Ридають рідні, ріже біль розлуки...Чому вмирати дітям, молодим?Останній путь - везуть на кладовище...Букети квітів, хрест... Ну от і все.Та це початок того, що є вищеІ ми усі до Господа прийдем.І не сховаєш жодне своє діло,Йому всерівно ким ми були тут.Важливо те, чи жили ми по вірі,Чи розуміли, хто такий Ісус.Чи не робили собі свого богаІ приліпившись до земних речей, Для нас гріхи були, немов свободаІ ми хотіли в них побути ще?Чому так важко в боротьбі за святістьІ так легенько в бруд зробити крок? –Бо викликаєш в сатани ненависть,Якщо ти любиш те, що любить Бог.Мені не знати чим живеш сьогодніТа все ж, мій друже, ми ідемо разом.Який б не мав ти релігійний погляд,Чи Бог для тебе просто казка, сон?Яким великим буде здивування, Коли ти станеш перед Ним, як є.Та оправдань, нажаль, тоді не буде,Там кожен сам за себе звіт дає.Якщо ми тут  жили життям негіднимІ всяку нечисть говорив язик,Нам милість Божа була не потрібна,То є заплата – пекло для таких.Це не маленькі скачуть чортинятка,Де милі ріжки з голови стирчать...Це остаточна і кінцева крапка,Де не сміються, а від мук пищать.Мої слова – лише мій страх за тебе,Глибока правда в Біблії живе.Вона покаже тобі шлях до неба,Відкриє Бога, в вічність проведе.Ти знаєш – час не вміє почекатиІ я не знаю, коли ти помреш...Та зараз можу ці слова сказати:«Не став для Бога в своєму серці меж!Не опускай Його під свою планку,Не ти керуєш, Він дає життя.Це не кремезний і жорстокий Батько,Який в твоєму розумі суддя,Що лиш чекає, поки провинишсяІ так скарає, щоб уже дійшло...Якщо сьогодні ти цього страшишся,То ти не знаєш, хто насправді Бог.Поговори! З своїм небесним Татом,Лиш не формально, але так, як є.Ти прямо зараз маєш, що сказати,Залиш усе! Йди! Він жде тебе.»@immensity_withGod

Гелій викриває брехню. Нові відкриття ставлять під сумнів мільярди років Землі!Більшість людей вважають тему радіометричного датування надто складною і не розуміються на ній. Цим користуються еволюціоністи, кажучи, що вони довели, що Землі мільярди років. Раніше креаціоністи не мали потрібних ресурсів, щоб вивчити все в деталях. Зараз відбуваються важливі відкриття, які змушують сумніватися у їхніх сенсаційних заявах. Коли граніт твердне, у ньому застигають радіоактивні елементи. Найчастіше це уран-238. При розпаді урану утворюється гелій. Гелій залишається всередині граніту на кілька тисяч років, далі він вибирається назовні через малий розмір атома. Креаціоністи вивчили зразки граніту та зробили дивовижне відкриття. Зразки взяли з глибини трохи більше півтора кілометра. (1.5 мільярда років за еволюційною шкалою). Вивчаючи гелій і швидкість, з якою він мав розпастися, вчені виявили, що його в 100 разів більше, ніж має бути, якщо граніту було б насправді півтора мільярда років. Знахідки відповідають тому, що Землі лише 6000 років. Ми дізнаємося все більше і більше, і наші знання сходяться з Писанням.

Бувають висоти, бувають долини, Буває, що слабну і віра тремтить, Та навіть, тоді, у найважчі хвилини, Я знаю, що поруч Господь мій стоїть. Здається, кінець, програна битва, Та ніжний чийсь голос говорить мені: «Дитя, помолися, і щира молитва, Дарує і радість, і силу тобі.» Буває, що сум, ніби хвиля, охопить, На серці тягар, немов камінь, лежить, І я вже не я… Й посміхнутись не можу, Так гірко в душі буває в цю мить. І я просто плачу… Не знаю, як далі? І сльози біжать по щоках в тишині, Та раптом чийсь дотик ніжний й ласкавий, І голос до болю знайомий мені. «Дитя, не сумуй, а лише радій, Дорога земна - це не вічна дорога, За Мною іди по дорозі отій, І ти ввійдеш в славу нетлінного Бога.» І я замовкаю… І плач мій стихає, Здається, що небо схилилось в цю мить, Я тихо молюся… І Бог мій зціляє Поранене серце, вже більш не болить. Буває, що я… Падаю часто І сил вже немає, щоб далі іти, Як той подорожній, що десь у пустині, Я прагну напитись живої води. Коли мені важко буває, порою, Ісус мій зі мною завжди, в кожну мить, Він любить! Він милує! Він все прощає! О, як же Я можу Його не любить? Бувають висоти, вони не долини, Тоді у душі моїй радість бренить, І хочеться просто весь світ обійняти, Любов, як вогонь, у серці горить. Буває, стою просто вражена з того, Що робить Господь у моєму житті, Як дивно мені Він виходить на зустріч, І як Він веде по дорозі земній. Буває, так часто, я думаю: «Боже, Пробач за невдячне серце моє, Твоїх бо я милостей є недостойна, А ти мене любиш! Так сильно, мене…» Коли я молюся, схиляється небо, Як плачу, Ісус мої сльози втирає, Коли знемагаю, приходить до мене, І сил додає і мене підіймає. Бувають в житті і висоти й долини, Та Божа любов є велика завжди, Він поруч зі мною, Його я дитина, З Ним впевнено йду до своєї мети. Господь, Тобі слава, Тобі лиш Одному, Я хочу завжди прославляти Тебе, І дякувать щиро Тобі знову і знову За те, що так сильно Ти любиш мене.