Оскільки сьогодні Головнокомандувач ЗСУ публічно сказав про операцію у Курській області, то кілька слів вже можна написати.На Донбасі, де зараз наш батальйон, йде люта рубка, яка не дає ні часу ні змоги хоч трохи відволіктися на детальний аналіз подій на Курщині. Але дещо лежить на поверхні, а саме:1. Війна на території противника. Хай хавають. Що посієш, те й пожнеш. Хай звикають. 2. Грандіозне приниження всієї кремлівської кліки. Особисто путіна. Червоних ліній нема, іноземна армія на території рашки вперше з 1944 року, що робити не ясно, смішні наради, порожні заяви, розгубленість. Обісралися. 3. Великий підйом нашого бойового духу. Перш за все я про суспільство. Бо армія і так бʼється на межі і за межею людських можливостей весь час. 4. Світ побачив, що русскіх можна бити на їхній території. І все ок, нормально,нічого такого особливого. Небо на землю не впало. Нагадую, рік тому у деяких вестернів була істерика, що під час рейду РДК на Білгородщині на відео в одного з бійців був західний автомат. А зараз «німецькі танки ідуть на Курськ» — і все ок.5. Русскіє звикають що українець — це сила. І що українець — це страшно. Навіть не дивіться у бік України криво. Це дуже небезпечно. Можна ще багато чого написати, але поки достатньо і цього. Козацтву, яке бʼє ворога на Курщині — вітання щире. Хай кулі минають і ворог гине.