Сьогодні День захисників і захисниць України.

І, мабуть, найважливіше, що я хочу сьогодні сказати кожному та кожній із вас, - це ДЯКУЮ.

Не звичне «дякую», яке говорять у святкові дні, а те велике людське «дякую», за яким стоїть наше життя.

Наш обов’язок перед вами значно більший, ніж слова вдячності. Держава має бути поруч із військовим не тільки тоді, коли її потрібно захищати. Вона має бути поруч із ним і його родиною під час служби, після повернення, під час лікування та відновлення, у пошуку роботи, житла чи нового місця в цивільному житті. Тому що людина, яка віддала частину себе і свого життя Україні, має знати: Україна її не залишить.

Сьогодні ми також схиляємо голови перед нашими захисниками та захисницями, які, на жаль, уже не повернуться додому. Перед людьми, які віддали найдорожче, що може віддати людина. І перед їхніми родинами, для яких ціна стійкості нашої країни - це порожній стілець за родинним столом, голос, який більше не почуєш, і людина, яку любитимеш усе життя.

Ми повинні бути гідними цієї ціни.

А всім нашим захисникам і захисницям, які сьогодні продовжують служити Україні, я дуже хочу побажати сил, стійкості та вдачі. Щоб поруч завжди були надійні люди. Щоб кожне завдання закінчувалося поверненням. Щоб вас завжди берегла доля і просто жити тим життям, яке ви захистили для всієї України!

Мира нам всім!!! Повертайтеся додому живими!!!