Ігор Терехов

Липень показав стійку зміну тактики ворога: FPV-дрони перетворюються на один з головних інструментів терору проти Харкова.За минулий місяць ворожа армія 109 разів атакувала місто. Майже половина всіх ударів - 51 атака FPV-дронами: 45 влучань із детонацією та ще шість дронів, які не вибухнули. Тобто в середньому кожен другий удар по Харкову ворог завдавав FPV.Це принципово інший рівень загрози. Такі дрони летять низько, можуть керуватися через оптоволокно, з’являються раптово і полюють не лише на нерухомі об’єкти. Вони атакують цивільні автомобілі просто під час руху, вантажівки, хлібовози, машини, які розвозять людям воду. Б’ють по автозаправних станціях і паливних колонках - місцях, де поруч завжди можуть перебувати люди. Лише протягом одного з липневих тижнів понад половину ворожих безпілотників було спрямовано саме на транспорт та об’єкти з пальним. Ми працюємо над протидією цим ударам спільно з військовими та обласною військовою адміністрацією. Саме військові визначають, де і які засоби можуть бути ефективними, бо універсального рішення проти FPV сьогодні не існує. Антидронові сітки можуть спрацювати в одному випадку, але не захищають від усього спектра озброєння - реактивних дронів, ракет чи керованих авіабомб. Водночас пропонуємо й власні технічні підходи, випробовуємо їх і реалізовуємо те, що погоджено з військовими. Частину необхідних конструкцій та елементів захисту виготовляють і встановлюють наші комунальні підприємства.Я вдячний нашим інженерам, фахівцям комунальних підприємств і всім працівникам, які беруться за завдання, яких ще кілька років тому взагалі перед нами не стояло. Вони вчаться, конструюють, виготовляють, монтують і вдосконалюють рішення вже в процесі. Усе, що може знизити ризик для мешканців, ми робили і будемо робити далі. Крім FPV, у липні ворог застосував проти Харкова керовані авіабомби, реактивні та звичайні «Шахеди», «Італмаси», «Молнії», «Бандеролі», РСЗВ «Торнадо-С» та інші серйозні засоби ураження.Ворожі удари припадали не на військові об’єкти. Ворог бив по житлових районах, лікарнях та інших медичних установах, навчальних закладах, цивільних підприємствах, адміністративних і комерційних будівлях. Пошкоджував міський транспорт, дороги, електромережі, газопроводи, залізничну й енергетичну інфраструктуру, АЗС та автомобілі харків’ян.Про масштаби руйнувань житла надамо інформацію окремо.217 харків’ян постраждали, серед них - 24 дитини. Восьмеро загинули, серед них - одна дитина.Співчуваю рідним і близьким загиблих! Жодна статистика не здатна передати, чим для родини стає така втрата. І жодна цифра не повинна перетворити російську агресію на щось звичне.У липні наш Ситуаційний центр вмикав повітряну тривогу 278 разів. Її загальна тривалість склала майже дві третини всього місяця. Фактично більшу частину липня Харків прожив у режимі постійної небезпеки.Лікарі рятували життя, рятувальники гасили пожежі, комунальники повертали комунальні послуги, закривали вибиті вікна та ремонтували дахи. Транспорт виходив на маршрути. Підприємства продовжували роботу.Саме так Харків відповідає ворогу: не звикає до війни, а щодня вчиться краще захищати своїх, швидше відновлювати пошкоджене і залишатися живим містом!

За попередній тиждень Харків пережив 17 ворожих обстрілів.Десять разів місто атакували FPV-дронами, ще два безпілотники впали без детонації. Двічі по Харкову били БПЛА «Молнія». Також зафіксовано по одному прильоту «Італмаса», реактивного «Шахеда» та «Бандеролі».Найбільше влучань припало на Шевченківський район. Решту випадків наш Ситуаційний центр зафіксував у Київському, Слобідському, Немишлянському, Салтівському та Новобаварському районах.Минулого тижня ворог продовжив цілити по транспорту та паливній інфраструктурі. Більше половини ворожих дронів було спрямовано на автомобілі та об’єкти з пальним. Росіяни били по АЗС, газових колонках, легковиках та вантажівках. Під вогнем опинилися навіть хлібовоз та машина для розвезення води.Також ворог бив по житлу харківʼян, пошкодив медичний заклад. Найбільш руйнівним став вчорашній приліт «Бандеролі»: два приватні будинки зруйновано повністю, ще понад 20 - пошкоджено.За тиждень постраждали 24 особи, зокрема троє дітей. На жаль, троє людей загинули. Двоє з них - через влучання FPV-дронів в автівки. Ще одна загибла - жінка-переселенка з Куп’янська. Вчора «Бандероль» влучила прямо в будинок, де вона жила з сімʼєю. Мої щирі співчуття рідним і близьким загиблих! На кожній локації комунальні служби виконали аварійно-відновлювальні роботи. Після недільного обстрілу електропостачання відновили повністю. Основні комунікації вже функціонують, газовики завершують останні роботи. Пошкоджені дахи тимчасово закрили, а вибиті вікна зашили.Окремо скажу про загрозу FPV-дронів. Я розумію тривогу харків’ян. Сьогодні ніхто не може чесно пообіцяти абсолютний захист від такої зброї. Але це не означає, що місто сидить склавши руки в очікуванні нових обстрілів.Ми постійно на зв'язку з військовими. Оперативно передаємо їм інформацію про кожен інцидент та допомагаємо всім необхідним. Рішення для посилення захисту вже напрацьовуються. Деякі кроки потребують часу, а іншу частину роботи ми не розголошуємо публічно з міркувань безпеки. Процес триває. Ми робимо все можливе, щоб зменшити ризики для людей і максимально ускладнити агресору можливість атакувати Харків. Загальна тривалість повітряних тривог у Харкові минулого тижня склала 125 годин 35 хвилин. Це майже на 34 години (або на 21%) менше, ніж загалом по області.Дякую рятувальникам, медикам, поліції, комунальникам, волонтерам, енергетикам і газовикам! Усім, хто знову швидко та злагоджено усував наслідки руйнувань. І щиро дякую харків’янам за витримку! Бережіть себе та не ігноруйте сигнали повітряної тривоги!

Сирена. Вибух. Знову сирена.Уся Україна живе в цьому страшному ритмі. А для медиків після удару, часто ще під обстрілом, починається найважча робота. Треба рятувати людей. І рахунок тут іде на хвилини.Сьогодні Україна дякує медикам. За кожну людину, яку ви повернули додому. До дітей, батьків, коханих.Я знаю, як ви втомилися. Хоч ви про це майже не говорите. Ви працюєте на межі сил і витягуєте з найтяжчих станів цивільних та військових. У лікарнях, машинах швидкої, стабілізаційних пунктах. Під сиренами, коли від ударів здригаються стіни.Коли після обстрілу серед поранених є діти, це найважче. Ви лікуєте їх, заспокоюєте, повертаєте до батьків. За кожну врятовану дитину дякую окремо.Особлива вдячність військовим медикам. На передовій, часто під вогнем, ви зупиняєте кров, стабілізуєте поранених і вивозите їх із поля бою. Багато наших захисників сьогодні живі завдяки вам.Окремо дякую бригадам екстреної допомоги. Ви першими їдете туди, де щойно був удар. І знаєте, що ворог може вдарити знову. Ми вже втратили ваших колег… Щиро співчуваю кожній родині та кожному колективу.Я щодня бачу вашу роботу в Харкові. І сьогодні дякую кожному медику України. За складні чергування, небезпечні виїзди і врятованих людей. Україна це бачить і цінує.Бережіть себе. Ви потрібні своїм родинам. Ви потрібні Україні.З Днем медика! Дякую за кожне врятоване життя!Слава українським медикам! Слава Україні!

Для нас критично важлива підтримка Європейського Союзу. Від цього партнерства напряму залежить стійкість нашого міста в умовах постійних ворожих обстрілів і можливість харківʼян залишатися вдома, працювати, виховувати дітей та планувати своє майбутнє.Практичні кроки такої взаємодії ми предметно обговорили під час офіційного візиту Посла ЄС в Україні Катаріни Матернової до Харкова.Один із головних пріоритетів - розвиток харківського метрополітену, який одночасно слугує основною транспортною артерією, найбільшим укриттям і безпечним освітнім простором. Наша мета - гарантувати його безперебійне функціонування за будь-яких обставин і водночас рухатися вперед: оновлювати вагони, зводити підземне електродепо та продовжувати будівництво двох нових станцій.Не менш вагомий напрям - підготовка до опалювального сезону через масштабування децентралізації систем тепло-, водо- та енергопостачання.Щиро дякую пані Катаріні Матерновій за візит, увагу до наших потреб, глибоке розуміння викликів і готовність втілювати проєкти, що дають відчутний результат для людей!

Повертаюся з Полтави з відчуттям, ніби побував не просто в сусідньому місті, а у добрих друзів.Майже на кожній зустрічі чув теплі слова про Харків. А наші люди, які через війну знайшли прихисток на Полтавщині, казали найважливіше: тут їх не залишили самих. Їх прийняли, підтримали, допомогли пережити найтяжчий час. Для мене як для міського голови немає важливіших слів.Полтава стала для тисяч харків’ян місцем, де можна було перевести подих. Але вона не замінила їм дім. Багато хто свідомо залишається неподалік від Харкова, бо чекає не приводу поїхати далі, а можливості нарешті повернутися додому.Ми завжди були добрими сусідами. Полтавці приїздили до Харкова навчатися, працювати або просто провести вихідні. А коли почалася велика війна, Полтавщина відчинила двері нашим людям. Харків цього не забуде!Разом із начальником Полтавської ОВА Віталієм Дяківничем говорили про співпрацю в межах Асоціації прифронтових міст та громад.Під час війни міста не мають права виживати кожне окремо. Якщо одна громада знайшла рішення, яке рятує людей, зберігає тепло, воду, транспорт або медичну допомогу, ним потрібно ділитися. Саме для цього ми й створили Асоціацію. Не для протоколів і красивих звітів, а для взаємної підтримки та конкретних результатів.Протягом дня зустрічався з підприємцями, медиками, вимушеними переселенцями та молоддю. Це були живі й відверті розмови. Без заздалегідь підготовлених запитань і зручних відповідей.Підприємці говорили про те, що болить найбільше: безпеку, податки, бронювання працівників. Водночас багато розпитували про Харків. Як під постійними обстрілами ми втримуємо комунальну сферу, забезпечуємо місто послугами та не підвищуємо тарифи.Досвід, який Харків здобуває під обстрілами, не повинен залишатися лише харківським. Він оплачений надто високою ціною. І якщо наші рішення допоможуть іншому місту вистояти, ми зобов’язані ними ділитися.Медики порушували питання зарплат, нестачі кадрів і величезного навантаження. Харків добре знає ці проблеми. За словами про кадровий дефіцит стоять виснажені люди, які щодня рятують інших і часто працюють на межі власних сил. До цього не можна звикати і сприймати їхню витримку як безмежний ресурс.Не обійшлося й без жартів. Сказав, що через закриті в Харкові McDonald’s поїздки до Полтави для багатьох харків’ян уже стали майже традицією. Посміялися. Але за цим жартом стоїть дуже просте й болюче бажання: повернути собі звичайне життя, в якому можна будувати плани, їхати на вихідні й не прислухатися до кожного звуку в небі.Особливо запам’яталася молодь. Небайдужі хлопці й дівчата, які не чекають, поки хтось вирішить усе за них, а вже сьогодні думають про майбутнє своїх громад.Після зустрічей люди не поспішали розходитися. Продовжували ставити запитання, сперечалися, ділилися думками. Це найкращий доказ того, що такі розмови справді потрібні.Сьогодні Полтава ще раз нагадала мені: Україна тримається на людях, які відчиняють двері тим, хто втратив дім, підтримують сусідів і діляться останнім. Коли ми так піклуємося одне про одного, нас неможливо зламати. І саме так, разом, ми вистоїмо та відбудуємо нашу країну!

Війна постійно змінюється. Росія шукає нові способи вбивати мирних людей, тому ми маємо швидко захищати навіть ті місця, які ще вчора не вважали потенційними мішенями. Сьогодні серед таких об’єктів опинилися автозаправні станції.За роки війни АЗС стали частиною повсякденної стійкості країни. Під час блекаутів вони продовжували працювати, давали людям можливість заправити авто, зарядити телефон, купити воду, їжу та найнеобхідніше. Від їхньої роботи залежать волонтери, служби доставки, малий бізнес і мільйони звичайних людей. Фактично сьогодні АЗС є частиною критичної інфраструктури. Це приватні об’єкти, але їхня безпека давно перестала бути суто приватною справою.У перші дні повномасштабного вторгнення автозаправний бізнес підставив плече державі. Забезпечував пальним Сили оборони, екстрені служби, комунальні підприємства, працював під обстрілами й робив усе, щоб країна не зупинилася.Тепер настав час державі підставити плече бізнесу.Якщо ворог свідомо атакує автозаправні станції, держава не може залишати бізнес із цією проблемою сам на сам. Потрібні спеціальні урядові програми співфінансування, компенсації, пільгове кредитування чи інші механізми, які допоможуть будувати укриття, захищені приміщення для персоналу й відвідувачів та іншу інфраструктуру, здатну зберегти людські життя. Захист об’єктів критичної інфраструктури - це відповідальність не лише їхніх власників, а й держави.Водночас є рішення, які сам бізнес може запровадити вже зараз - наприклад, роботу операторів у залах. Її варто перебудувати так, щоб люди отримували необхідні товари максимально швидко й не затримувалися на території АЗС довше, ніж це справді необхідно. Це стосується і роботи кас, і видачі товарів, і всієї організації обслуговування. Чим менше часу людина проводить у місці, яке може стати мішенню, тим менший ризик для її життя.Війна змінює звичні правила. Те, що ще вчора було питанням комфорту чи сервісу, сьогодні стає питанням безпеки. Ми не можемо змінити природу російської агресії. Але можемо зробити все можливе, щоб її удари забирали якомога менше людських життів.

«Людина нібито не літає… А крила має», - писала Ліна Костенко.Є професії, справжню велич яких особливо гостро розумієш під час війни. Медики - саме з таких. Їхня місія - не перемагати ворога, а перемагати смерть. Вони не питають, хто перед ними, не ділять людей на своїх і чужих, не питають про переконання чи походження. Вони просто роблять усе, щоб людське життя тривало.Але ця війна не знає милосердя. росія цілить і в тих, хто без зброї. Цілить у лікарні, пологові, машини швидкої, бригади екстреної допомоги. У тих, хто їде на допомогу туди, де щойно було найнебезпечніше.В Україні загинули щонайменше 510 медичних працівників. У Харкові війна забрала життя одинадцяти наших медиків. Лікарів, медсестер, акушерки, лаборантки, людей, які багато років працювали для харків’ян - і до останнього залишалися вірними своїй справі.Завтра, 10 липня, в Україні вшановують пам’ять загиблих медиків. Я прошу усіх українців долучитися до цієї пам’яті. Розмістити їхні фото у соцмережах. Поставити рамку на Facebook. Прийти з квітами до їхніх портретів у лікарнях.У Харкові у всіх медзакладах облаштовані спеціальні меморіальні локації, де можна згадати тих, хто рятував наші життя - і не зберіг своє. Бо пам’ять про загиблих медиків - це не лише наша вдячність. Це міра нашої людяності.Вічна пам’ять загиблим медикам.Честь і вдячність усім, хто продовжує їхню справу.

За минулий тиждень у Харкові зафіксовано 24 обстріли. Ворог бив по місту КАБами, FPV-дронами, зокрема на оптоволокні, БпЛА типу «Італмас», «Молнія» та «Шахед». На жаль, вибухи лунали майже скрізь: у Холодногірському, Шевченківському, Київському, Основ’янському, Новобаварському, Слобідському, Салтівському та Індустріальному районах. Були пошкоджені житлові будинки, приватний сектор, вікна, фасади, дахи, дороги, автомобілі, складські та господарські приміщення, об’єкти інфраструктури. Були влучання біля багатоповерхівок, у приватні домоволодіння, у проїжджу частину, на території підприємств, поблизу та безпосередньо по АЗС.Вже не вперше хочу звернути увагу на ситуацію навколо автозаправних станцій. Очевидно, що ворог цілеспрямовано обрав їх як мішені. З огляду на це, дуже прошу всіх містян та гостей Харкова не затримуватися там без нагальної потреби. Безумовно, краще планувати візит на АЗС, коли немає повітряної небезпеки: швидко залили пальне - і рушили далі, не створюючи черг. Принагідно наголошую, що жодного дефіциту бензину чи дизеля в місті немає. І ми перебуваємо в постійній комунікації з мережами АЗС щодо заходів безпеки.Звісно, також місцева влада готова і буде максимально сприяти будь-яким ініціативам, що здатні реально підвищити безпеку харківʼян, зокрема і встановленню антидронових сіток. Але остаточне слово тут - за військовими. Саме вони оцінюють ризики, доцільність, місце встановлення й ефективність таких рішень. Наше завдання - допомогти там, де фахівці бачать у цьому реальний сенс і додатковий захист для людей.За тиждень внаслідок ворожих ударів поранень зазнали 74 особи, серед них - семеро дітей. Загинули троє людей, серед них - одна дитина.29 червня в Холодногірському районі загинули дві молоді дівчини - студентки Харківського національного медичного університету. Одна з них загинула на місці, друга - після важких поранень у лікарні. А удар по Новобаварському району забрав життя 15-річного хлопця.Мої щирі співчуття рідним і близьким загиблих! Жодні слова не зменшать цей біль. Але ми пам’ятатиме кожного, кого забрала у нас ця війна.За тиждень тривалість повітряних тривог у місті була меншою приблизно на 61 годину (39%), ніж в області. Комунальні служби, рятувальники, медики, поліція, енергетики, газовики весь тиждень працювали на місцях вибухів. Вони закривали контури, прибирали уламки, гасили пожежі, відновлювали мережі, допомагали постраждалим. Дякую за цю важку роботу!

Сьогодні Харків - більше, ніж прифронтове місто, котре щодня тримає російський удар. Це столиця Незламності, репутації й сили, визнаної далеко за межами України.Партнери бачать: ми не зупиняємося і не чекаємо кращих часів. Ми відновлюємо пошкоджене, модернізуємо критичну інфраструктуру, приймаємо сотні тисяч вимушених переселенців, забезпечуємо безпечну освіту і плануємо майбутнє навіть під постійними обстрілами.Ми підписали угоду про партнерство між Харковом і Турином. Для нас це не просто документ, а продовження дружби, яка вже пройшла випробування війною.Рік тому моя перша зустріч із мером Турина Стефано Ло Руссо дуже швидко переросла в конкретні справи. Автобуси, передані Турином Харкову, виручили нас під час важких зимових блекаутів, а сьогодні стабільно працюють на міських маршрутах. Цю допомогу харківʼяни відчувають щодня.Саме так має виглядати справжня міжнародна підтримка: не лише заяви, а рішення на користь людей.Ми цінуємо Турин за довіру, за готовність діяти і за розуміння, що Харкову потрібні не співчуття, а надійне плече поруч. Бо війна проти України - це не лише наша проблема. Це питання безпеки, свободи й майбутнього всієї Європи.У Турині я говорив відверто: про щоденні обстріли, понад тринадцять тисяч пошкоджених будинків, сто шістдесят тисяч людей, які втратили свої домівки, і сотні тисяч вимушених переселенців, для яких Харків став прихистком.Але говорив не тільки про біль. Говорив про майбутнє.Україні потрібен мир, євроінтеграція та державна політика добробуту.Бо після війни нам недостатньо буде просто відбудувати те, що зруйнував ворог. Українці мають почати жити краще - саме цим має вимірюватися успіх відновлення України.Саме тому говорив не лише про відбудову, а й про боротьбу з бідністю, яка принижує людину, відбираючи в неї гідність. Країна, де, за оцінкою Світового банку, 37% людей уже сьогодні живуть за межею або на межі бідності, не може успішно розвиватися та відновлюватися.Ми можемо відбудувати кожен міст, кожен стадіон і будинок, але який у цьому сенс, якщо люди не стануть жити краще?Саме тому доступне та дешеве житло - це головна зброя проти еміграції, особливо коли йдеться про вимушених переселенців.Якщо людина живе на валізах і не має власного дому в Україні, рано чи пізно вона знайде його в іншій країні.Тому житло, соціальна підтримка, відбудова інфраструктури й розвиток транспорту мають бути не окремими проєктами, а частиною великої державної політики повернення людей додому.Свого часу «план Фанфані» допоміг мільйонам італійців отримати житло та став одним із двигунів економічного розвитку країни. Україні також потрібні рішення такого масштабу.Бо відновлення - це не про бетон, цеглу і звіти. Відновлення - це про людину. Про родину, яка повертається додому. Про переселенця, який перестає бути тимчасовим гостем у власній державі. Про віру людей у майбутнє.І якщо ми хочемо, щоб українці поверталися, залишалися і будували своє життя тут, Україна має сказати їм дуже просто і дуже чесно: ви потрібні вдома. І ми зробимо все, щоб дім у вас був.Дякую, Турине! З підтримкою таких друзів Харків та Україна пройдуть всі випробування і стануть ще сильнішими.

Ворог посилює удари по Україні. І ці останні години ще раз показали: росія воює не з військовими об’єктами. Вона воює з нашими містами, з нашими будинками, з нашими дітьми, з самим правом українців жити.Учора Харків пережив хаотичну атаку сімома КАБами. Удари прийшлися по трьох районах міста. Загинув 15-річний хлопець. Ще 32 людини постраждали, серед них - діти. На місцях ударів працювали всі служби міста, рятувальники, медики, поліція, комунальники - працювали там, де ще диміло, де були уламки, де люди чекали допомоги.А цієї ночі Росія знову атакувала всю Україну. Сотні дронів, десятки ракет, балістика, крилаті ракети, летіло з різних напрямків. Основний удар прийшовся по Києву. Пошкоджені житлові будинки, цивільна інфраструктура, підстанція екстреної медичної допомоги, постраждали медики. Є загиблі та десятки поранених. Були удари й по інших українських громадах. Горіли будинки, підприємства, склади, автомобілі, поля. Це був ще один нічний терор проти мирних людей.Щире співчуття родинам загиблих. Швидкого одужання всім пораненим.Низький уклін лікарям, рятувальникам, енергетикам, комунальникам, поліцейським, волонтерам - усім, хто після кожного удару першим приходить на допомогу. Силам ППО, мобільним вогневим групам, кожному бійцю, який цієї ночі робив усе, щоб закрити українське небо. Ви тримаєте країну своїми руками.У такі хвилини найбільш за все розумієш наскільки нам сьогодні потрібен мир. Мир, як головна відповідь, щоб зупинити жахи війни. Єдиний шлях, щоб не було більше жертв і руйнувань. Щоб наші діти спали у своїх ліжках, а не в коридорах, підвалах і метро.Для цього ми маємо об’єднатись навколо миру. Нам потрібна єдність щоб пройти найтяжче випробування за часи Незалежності.І нам зараз дуже потрібна підтримка світу. Не загальні слова. Не чергове занепокоєння. А консолідована позиція міжнародної спільноти, яка змусить Росію повернутися за стіл переговорів і припинити цей терор.Про це я говорю на кожній зустрічі з нашими іноземними партнерами: Україні потрібен мир - справжній, тривалий, надійний. Ми загасимо пожежі. Закриємо вікна. Відремонтуємо будинки, лікарні, школи. Зведемо нові підприємства і перезапустимо економіку. Ми вміємо відроджуватися - Харків це доводить щодня.Але головне - зберегти людей. Бо саме люди є Україною.Слава Україні! Слава кожному, хто її боронить!