Ігор Терехов | Біля входу до однієї з підземних шкіл Харкова сьогодні лунали оплески ...

Біля входу до однієї з підземних шкіл Харкова сьогодні лунали оплески - так друзі, вчителі та батьки зустрічали кожного випускника після завершення НМТ. Попри намагання дорослих триматися спокійно, на їхніх обличчях читалися сліди безсонної ночі й тривожного ранку. Втім, ця напруга миттєво змінювалася на щире полегшення, щойно діти виходили з укриття.Я приїхав на локацію саме для того, щоб поспілкуватися з одинадцятикласниками, почути їхні враження з перших вуст та подивитися на результати. Зокрема, з задоволенням потиснув руку хлопцю, який щойно отримав 200 балів з англійської мови.Поряд з радістю від успіхів діти ділилися й наболілим. Практично всі називали математику найскладнішим блоком завдань. Особисто я категорично проти скасування цієї дисципліни як обов’язкової, адже саме точні науки формують логіку, структурність мислення та фундаментальний базис, без якого буде неможливо відбудувати країну. Водночас обов’язковість предмета не означає, що можна закривати очі на проблемні питання. Завдання мають бути збалансованими. НМТ не повинен перетворюватися на лотерею, де в один день дітям дістається посильний варіант, а в інший - рівень складності такий, що ламає навіть добре підготовлених.Зміни потребує і сам формат оцінювання. Чотири предмети за один день - відверто надмірне навантаження. Особливо для молоді з прифронтових регіонів, де постійно звучать сирени та вибухи. Тому моя пропозиція залишається простою і послідовною: розділити іспит на два дні, по дві дисципліни щодня.Ба більше, для випускників з громад, які живуть під постійною загрозою, необхідний принципово інший підхід до вступу. На моє переконання, харківські заклади вищої освіти мають приймати всіх абітурієнтів, давати їм можливість адаптуватися до навчального процесу та підтягнути знання протягом першого півріччя. А вже після завершення семестру - проводити відповідну перевірку у форматі НМТ. Це буде справедливим кроком назустріч як молоді, так і самим університетам, які в нинішніх реаліях гостро відчувають дефіцит студентів.Насамкінець хочу поділитися тим, що мене по-справжньому приємно вразило. Запитуючи вчорашніх школярів про плани щодо вступу, я чув виключно назви місцевих вишів: ХНУРЕ, ХАІ, юридичний університет імені Ярослава Мудрого, педагогічний університет імені Григорія Сковороди, Каразінський та інші. З-поміж усіх співрозмовників лише одна дівчина зазначила, що планує навчання за кордоном.І для мене це найкраща відповідь на питання, яким буде Харків завтра. Якщо молоді, розумні, сильні діти після всього пережитого бачать своє майбутнє тут, значить, ми зобов’язані зробити все, щоб у нашому місті, у нашій Україні їм було де навчатися, працювати, створювати родини і реалізовувати себе!