Велика вистава – мізерні результати. Чого досягли Трамп і Сі на зустрічі в Пекіні? Головне з публікації Atlantic Council: Це було велике шоу, але похвалитися особливо нічим. У п’ятницю президент США Дональд Трамп завершив переговори в Пекіні й заявив, що вони із Сі владнали  безліч різних проблем, однак, схоже, сторони не уклали жодних масштабних угод із питань, за якими пильно стежить світ. Найбільшим прорахунком  Трампа став  його загальний підхід до Китаю, адже він  зобразив США такими, що відчайдушно потребують прихильності Пекіна. Це поганий сигнал. Він підказує китайським посадовцям: варто грати жорстко. Саме так вони й зробили. Узявши із собою стількох американських бізнес-лідерів, президент США створив враження, що Вашингтон  надмірно прагне підписати угоди, які ще не готові для публічного оголошення. А заяви Трампа про вже укладені угоди на тлі мовчання Пекіна  створювали враження відчаю, чим Пекін одразу скористався. Завжди було малоймовірно, аби Трамп здав Тайвань заради якоїсь великої угоди з Китаєм, адже президент  надавав потужну підтримку Тайбею  протягом обох своїх каденцій. Трамп  не пом’якшив офіційних формулювань США щодо особливого статусу Тайваню  й залишився вірним американській політиці  стратегічної невизначеності. У п’ятницю президент сказав журналістам, що лише він знає, чи прийде Вашингтон на допомогу Тайваню у разі нападу. Першого дня переговорів МЗС Китаю оприлюднило виклад розмови Трампа із Сі, в якому китайський лідер застерігав свого американського візаві  виявляти особливу обережність  у тайванському питанні, інакше США та Китай  матимуть зіткнення і навіть конфлікти. Такими заявами Пекін намагається переконати адміністрацію Трампа відкласти (або скасувати)  пакет продажу американського озброєння Тайваню на 14 мільярдів доларів, який чекає на підпис Білого дому. Хоча офіційного оголошення не було, повідомлення про те, що США дозволили приблизно десяти китайським технологічним компаніям купувати передові чипи H200 від NVIDIA,  посилили оптимізм на американських ринках. Втім, ці продажі чипів насправді можуть і не відбутися, оскільки Пекін наполягає на опорі на власні вітчизняні технології – навіть якщо вони  менш потужні  за американські – для розвитку штучного інтелекту. Китайські посадовці, що ухвалюють рішення, схоже, готові терпіти короткострокові втрати в обмін на те, що, як вони сподіваються, стане довгостроковим захистом від американських вузьких місць у чиповій галузі. Водночас, за повідомленнями, Пекін під час зустрічі не порушував питання американського експортного контролю над чипами. Терпимість Пекіна до чинних обмежень США частково ґрунтується на сподіванні, що США уникнуть раптових масштабних загострень, здатних серйозно зашкодити китайській галузі штучного інтелекту й напівпровідників. Трамп сказав, що слово  тариф  у розмовах не звучало, проте ця тема витала на тлі: американські розслідування щодо нечесних торговельних практик Китаю, як очікується, виллються у нові тарифи вже цього літа. Імовірно, саме тому Китай не відчував жодної терміновості робити масштабні нові оголошення про виконання угод про закупівлі – чи то соєвих бобів, чи яловичини, чи енергоносіїв. Трамп усе ж заявив, що Китай погодився придбати 200 літаків Boeing, якщо Китай це підтвердить. Це вагомо: це перше замовлення такого штибу від офіційного органу китайського уряду майже за десятиліття. Проте це менше, ніж очікувалося: ринок розраховував на 300-500 літаків. Оскільки про рекордний торговельний профіцит Китаю з рештою світу – той, що породжує  китайський шок 2.0  у вигляді дешевих електромобілів, сонячних панелей тощо – не йшлося, обидва лідери, вочевидь, задовольнилися тим, що обмежилися точковими змінами в економічних відносинах. Трамп і Сі мають зустрітися знову у вересні у Вашингтоні, у листопаді – у Шеньчжені, а у грудні – на саміті G20 у Маямі. Цей графік збігається із завершенням торговельного перемир’я, досягнутого в Південній Кореї у жовтні 2025 року, – а отже, складніші розмови, можливо, відбудуться вже ближче до кінця року.