Новий підхід США до Китаю. Чотири фатальні проблеми, які можуть зруйнувати стратегію. Головне з публікації Хела Брендса:Телефонна розмова між Трампом і Сі Цзіньпіном, що відбулася минулої середи, знаменує початок року інтенсивної дипломатії між двома лідерами із можливими зустрічами в Пекіні, Вашингтоні та інших містах. У 2025 році китайсько-американські відносини почалися з пострілів і закінчилися перемир'ям. Трамп запровадив мита в День визволення. Пекін відповів дзеркальними митами та посилив контроль за експортом рідкісноземельних металів. Торговельна війна то спалахувала, то згасала і завершилася перемир'ям у жовтні, коли два лідери зустрілися в Південній Кореї. Але перед цим Трамп почав скасовувати американський контроль за експортом напівпровідників, що для більшої частини світу створило враження: поступився саме Вашингтон, а не Пекін.Теоретично стратегія США у 2026 році має поєднувати жорсткі та м'які заходи. Представники адміністрації приватно стверджують, що Трамп використовуватиме особисту дипломатію для збереження стабільних відносин, виграючи час для зміцнення ланцюгів постачання рідкісноземельних металів. Розрив між США та Китаєм можливий, але бажано за розкладом та на умовах Америки.Вашингтон пом’якшив риторику щодо Тайваню та інших гарячих точок Тихоокеанського регіону. Водночас він домігся значного збільшення військових витрат союзників, схвалив рекордні угоди про постачання зброї Тайваню та в інший спосіб зміцнив позиції США.На думку американських чиновників, продаж сучасних напівпровідників може посилити вплив США, утримуючи Китай у залежності. Це також зменшить ризик того, що технологічний тиск з боку США спровокує передчасне військове протистояння. Проте якщо придивитися, виявляються чотири потенційно фатальні недоліки.По-перше, хоча підхід Трампа здається цілісним у теорії, на практиці помітні неузгодженості. Якщо США готуються до конфлікту, то продаж передових чипів Nvidia H200, які китайська армія може використати і боротьбі з американськими військами, є божевіллям. Якщо ці чипи допоможуть Китаю прискорити розвиток штучного інтелекту, обійшовши конкурентні бар’єри, це підірве асиметричну перевагу США.По-друге, небезпеки, що накопичувалися протягом тривалого часу, не зникнуть найближчим часом. Угоди Трампа щодо критично важливих мінералів є багатообіцяючими, але, ймовірно, знадобиться кілька років, щоб істотно зменшити залежність від Китаю. Пекін не буде просто спостерігати, як США нарощують свою міць. Він може погрожувати поновити контроль над рідкісноземельними елементами, якщо Трамп не скоротить експортний контроль або не призупинить продаж зброї Тайваню.По-третє, підхід Трампа ризикує залишити союзників і партнерів у скрутному становищі. Команда Трампа надала Японії лише мляву публічну підтримку після того, як прем'єр-міністр Санае Такаїчі викликала гнів Пекіна. Поза Азією односторонні протекціоністські імпульси Трампа перешкоджають глобальній демократичній співпраці, необхідній для протистояння економічній потужності Китаю.Нарешті, незрозуміло, чи інші глобальні кризи, на які реагує Трамп, зміцнять чи послаблять його позиції у відносинах із Пекіном. Захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро стало сильним ударом по китайському впливу в Латинській Америці; повторне розгромлення Ірану може паралізувати стратегічного партнера Пекіна на Близькому Сході. Зосередження уваги Організації Північноатлантичного договору на безпеці в Арктиці одного дня може стримати просування Пекіна на Північ.Втім наразі погроза Трампа приєднати Гренландію до США призвела до безглуздого і контрпродуктивного розколу в трансатлантичному альянсі. І чим більше Пентагон зосереджується на державах-ізгоях, тим менше уваги приділяється великим конкурентам: авіаносна ударна група, яка зараз загрожує Ірану, була виведена з Південно-Китайського моря.