Повітряна війна. Як це працює. Частина 5. Дещо з допису Тома Купера:Раніше цей літак мав позначку "21 Blue": він належав до 299-ї бригади тактичної авіації ПС ЗСУ. 7 лютого 2024 року ним керував полковник Владислав MAGIC Риков – ветеран 384 бойових вильотів від лютого 2022 року.Через кілька хвилин після зльоту літак був уражений ракетою класу "повітря-повітря" великої дальності Р-37М, випущеною винищувачем Су-35С ВКС.Відео швидко поширилося у соцмережах, викликавши безліч запитань. Найважливіші з них були такими: "Як це могло статися?", "Р-37M має активне радіолокаційне наведення: пілот Су-25 мав отримати попередження... Чому Риков не спробував ухилитися?", а також "Де ж F-16, Mirage... Gripen, Rafale...?"Насправді такий повільний літак, як Су-25, не має шансів уникнути ураження: навіть якщо пілот отримає попередження вчасно, цей тип літака не має необхідної швидкості, щоб вийти за межі зони ураження ракети, що наближається. Чому росіяни літають так багато?Адже саме в цьому полягає мета ВКС: підтримувати власні сухопутні та морські сили, захищаючи їх від повітряних сил противника (та надаючи їм вогневу підтримку у вигляді власних авіаударів). росіяни знають: якщо вони припинять, ПС ЗСУ літатиме ще частіше і бомбитиме їхні сухопутні війська, завдаючи їм ще більших втрат, ніж ті, яких вони вже зазнають. Тому вони мусять літати так само інтенсивно.Можна сказати, що ні росіяни, ні українці не "славляться" польотами у погану погоду. Проте це не означає, що всі польоти "автоматично" припиняються, щойно погода псується, як це часто буває взимку. Особливо росіяни мають свободу літати буквально "над" поганою погодою: їм не потрібно турбуватися про загрозу того, що якийсь український перехоплювач вразить їх з відстані 150-200 км чимось на кшталт Р-37М, адже українці просто не мають таких ракет "повітря-повітря". Дійсно, сьогодні українці мають лише невелику кількість ракет "земля-повітря" (ЗРК), здатних досягати відстані понад 100 км.Можна стверджувати, що купчасто-дощові хмари можуть підійматися на висоту до 21 000 м, але рідко піднімаються вище 12 000 м – саме на такій висоті зазвичай літають російські літаки нна кшталт Су-34 і Су-35. Ось чому ця "свобода дій" працює на користь росіян.Тому питання навіть не в тому, чи попередило командування Рикова про присутність російського перехоплювача десь попереду. Майже напевно попередило. Адже росіяни постійно перебувають у цьому районі – 24 години на добу, 7 днів на тиждень, незалежно від погоди чи часу доби.Проте Риков продовжив свою місію.Чому?Тому що пілоти винищувачів не навчені тікати, щойно з'являється загроза, а навчені "пробиватися" крізь проблему і/або обходити її. Їх навчають (а точніше – індоктринують) зберігати спокій, летіти низько, шукати укриття за природними перешкодами (навіть коли їх майже немає) або уникати вогню противника іншими засобами. Дійсно, можна бути впевненим на 1015%, що Риков стикався з подібними умовами і загрозами "принаймні кілька десятків разів" під час своїх 384 попередніх бойових вильотів і щоразу виходив сухим з води. По ньому, мабуть, запускали щонайменше десяток, а то й кілька десятків ракет Р-37, Р-77, "Бук", С-300, С-400 та подібних. Тож чому він мав очікувати, що його 385-й виліт буде іншим?Можна бути впевненим на 1016%, що Риков не летів сам. Зовсім сам. ... кожна така атака "одного" винищувача-бомбардувальника ПС ЗСУ підтримується кількома системами радіоелектронної боротьби (передусім наземними), операціями наземних і повітряних приманок (таких як ADM-141) та літаками прикриття. На початку 2024 року такими літаками прикриття зазвичай були МіГ-29 та/або Су-27, але цього, як правило, вистачало: ПС ЗСУ втратила менше десятка винищувачів за весь той рік, хоча здійснила щонайменше десяток тисяч бойових вильотів.Інакше кажучи: з точки зору Рикова, шанси "все ще були на його користь".На жаль, "таке буває", і цього разу все пішло не так, як він звик або очікував. Такою є природа життя кожного військового пілота.