Стамбульські переговори. путін впевнений у підтримці Трампа та слабкості Європи. Головне з тижневика Філліпса О’Брайена:Це був тиждень, який мав би остаточно поховати надію в багатьох місцях (надію, яка насправді мала б померти вже давно). Ідея про те, що росія хоче вести переговори про справжню "мирну" угоду, як її завжди описує президент Трамп, вкотре виявилася міражем; ідея про те, що сам Трамп зробить щось матеріальне, щоб покарати путіна, також виявилася вигадкою (м'яко кажучи, вигадкою). Ми залишилися у світі, де прихильники України або будуть, або не будуть допомагати Україні у цій війні так, як це необхідно.Це також був тиждень, який надав європейським державам і Дональду Трампу найбільшу можливість запровадити жорсткіші санкції проти росії та надати більше допомоги Україні (якщо вони були до цього схильні). Обидві сторони влаштували великий танець з бубном, очікуючи на участь росії у припиненні вогню та змістовних мирних переговорах з Україною. А путін плюнув їм обом в обличчя. Європейці належним чином відступили і вирішили вивчити це питання більш серйозно і повідомити про це колись у майбутньому. Трамп, зрештою, не зміг зберегти навіть удавану зацікавленість і заявив, що все, чого він хоче, – це порозумітися з путіним.Заявивши, що він справді хоче миру, Трамп повинен був хоча б частково брати участь у процесі, який, за його словами, дуже дорогий його серцю (як соціопатичний нарцис, звісно, він насправді не дбає про українців, яких вбивають). путін, граючи хоча б мінімальну роль на словах у публічному образі Трампа, повинен був принаймні вдавати, що хоче обговорювати мир, навіть якщо він не був зацікавлений укладати угоду з українцями наразі. Європейці, які, можливо, мали певну надію, повинні були виглядати обнадійливо через невпевненість у тому, що їм вистачить духу підтримати Україну без США. Лише українці, схоже, ставилися до процесу з тією серйозністю, на яку він заслуговував.Складається враження, що росіяни просили набагато більше, ніж їм пропонував навіть дуже проросійський план Трампа, який був оприлюднений кілька тижнів тому.Найважливіше, що показали ці переговори, – це різні позиції залучених гравців.Європейські лідери продемонстрували свою жалюгідність. Минулих вихідних вони оголосили тверду червону лінію – 30-денне припинення вогню без умов і нових санкцій проти росії. Більше того, вони стверджували, що мають підтримку Дональда Трампа. Що ж, припинення вогню немає/не було, росіяни поставили умови на переговорах, Трамп не підтримав європейську позицію – і де ж ті санкції? Думаю, після цього тижня можна сказати, що путін достатньо впевнений у підтримці Трампа і слабкості Європи, щоб продовжувати бойові дії і дотримуватися своїх максималістських вимог. російська армія не в найкращій формі, і якби США надавали Україні допомогу, або навіть європейці демонстрували силу і незалежність, росіяни цілком могли б відчайдушно вимагати припинення вогню. Однак цей тиждень довів, що Трамп не прагне запровадити санкції чи навіть завдати шкоди росії, а до європейців та українців він ставиться з презирством. Більше того, він показав, наскільки беззубою може бути Європа.Цього тижня Трамп був абсолютно неправий, але найдивовижніше в ньому те, що йому байдуже – він знає, що його виборці повірять усьому, що він їм скаже, і він не спускає очей з призу: більше грошей і влади для світу Трампа. Навіть попри те, що росія з вищезгаданих причин висміяла мирні переговори, які Трамп назвав надзвичайно важливими, Трамп і оком не змигнув, перш ніж розвернутися і сказати, що ці переговори насправді не мають значення. Важливо лише те, чого хочуть він і путін.США чітко продемонстрували, що їм байдуже, чого хочуть європейці чи навіть українці. Це питання мають вирішувати Трамп і путін. Це було невід'ємною частиною позиції США відтоді, як Трамп став президентом. Однак, принаймні зараз, тільки дурні або брехуни можуть вдавати, що це не так.