Canal Людина мисляча - @homointellectual - №1300
Про фільм «Інтерстеллар» Кр.Нолана (2014)Цей фільм такий багатогранний, що його можна розглядати і з наукової точки зору, і психологічної, але я зупинюсь на більш близькій мені — філософській. Хоча насправді він постійно витончено балансує «між-». «Міжзоряний» — саме так з англійської дослівно перекладається «інтерстеллар». І це має красивий сенс.Мені тут згадується подорожуючий між зорями Маленький принц, що шукав «ту саму Землю». Головний герой, Купер, теж є таким собі «маленьким принцом», що вірить у вищу ідею, яка рухає ним — врятувати людство, перевідкрити нову Землю в іншій галактиці, таємниця якої причаїлась десь серед безлічі книг. Так символічно, бібліотека — це місце поза часом і простором, де в одній миті існує вже все водночас. Присипані пилом томи, приспані неуважністю людей ідеї, чекають в книгах свого часу, щоб стати джерелом знаків від Всесвіту, «духів». Всьому свій час. Тут немає ніякого поділу між минулим і майбутнім, десь тут поза межами лежить вхід в теперішнє.В цьому теперішньому молодий батько невидимо зустрічається з дорослою донькою. Невидимо для очей, але видимо для люблячого серця. Бо як і казав лис в «Маленькому принці», важливі речі можна побачити тільки серцем, а не очима. Тому час різниці стає умовністю, як по суті, для нас це і є. Це ми надаємо йому серйозності, обʼєктивності, насправді ж він — суть ілюзії. І один з проявів цього те, що скільки б нам не було років, скільки б не було батькам, завжди незмінно існує місце поза реальним місцем, де ми — їхні вічні діти, а наші батьки — вічно молоді, тобто такі, якими вони були в ролі свідків нашого щасливого дитинства. В нашій же повсякденній реальності ми постійно стикаємось з цим болем часу — невблаганним дорослішанням, невблаганним старінням. І навіть якщо візуально час зупиниться, як у випадку з Купером (батьком), то внутрішньо він все одно відмірятиме своє — час наближення до смерті. Смерть — екзистенційний нерв, що не дає нам про себе забути ані в масштабах людства, яке треба рятувати від загибелі, ані в масштабах одного короткого людського життя. І єдине, що здатне вирвати нас із цих смертних тенет — це сенеківське “per aspera ad astra” — «крізь терни до зірок», які у всіх сенсах здатні зробити нас смертних, безсмертними.Людина мисляча | #кіно_ЛМ
802
26-01-16 20:16