Людина мисляча | Про сенс міфу про печеру ПлатонаЦей знаменитий міф, за яким багато хто...

Про сенс міфу про печеру ПлатонаЦей знаменитий міф, за яким багато хто знає Платона, найяскравіше ілюструє його концепцію про ідеї, яка дала основу для платонізму й загалом обʼєктивного ідеалізму.За платонівським міфом, люди перебувають в приміщенні, подібному до печери. Ці люди з дитинства прикуті ланцюгами (до своєї тілесності), не можуть рухатись, і бачать попереду себе на стіні лише відображення від речей, їхні тіні, але не самі справжні речі. Вони навіть не обирають що бачити, не творять свою реальність, а тільки сприймають, чи радше споживають без питань те, що створює для них хтось інший.Тіні, які бачать вʼязні, навіть не факт що є відображенням реальних речей, наприклад, статуй, якихось живих істот. І кайданники не можу це перевірити, тому сприймають на віру і вважають, що це і є ці речі, тіні яких вони бачать, і звуки яких вони чують. Навіть дають назви цих речам, вважаючи що ними окреслюють саме те, що бачать перед собою, але це ілюзія. Ілюзія істинного знання, ілюзія реального життя.Далі: навіть якби когось з цих вʼязнів звільнили від кайданів (нерозумності, обмеженості), вони б страждали, як страждає будь-яка людина від змін. Але ще частіше в нашому житті не від змін, а їхнього передчуття — відкритись для інших поглядів, вийти за межі своїх звичних переконань та упереджень, намагатись відшукати справжню істину, а не лише підтвердження своїх ілюзій. Зміни болять — болять очі бачити реальні речі, якими вони є, а не їхні тіні. Тому більшість людей обирають продовжувати жити в звичному світі тіней, своїй власній зоні комфорту, аби тільки не відчувати мук світла.Світло в очах після темряви болить, але єдино можливий шлях вийти з ілюзорного світу тіней, — це йти цим шляхом — від підземного до наземного світу попри все, попри будь-який біль й бажання повернутись до того, як було. І хоча Сократ, розповідаючи цей міф вважає, що краще перетерпіти дискомфорт, аби не жити старим життям, в нашому житті видається, що для більшості людей краще обрати щось гірше, але добре знайоме, ніж краще і ще не відоме, бо все нове завжди лякає наш мозок.Саме тому тих, кого б намагались вивести з печери люди, які вже побували в горішньому світі й пізнали вище світло, було б неможливо переконати в необхідності йти тим же шляхом. Шлях до істини (в даному випадку до ідеї добра) — завжди самотній та індивідуальний, ним не можна провести інших, лише самих себе, але кожен має прагнути до цього. Прагнути до виходу зі світу тіней.Саме цей міф про печеру є частиною книги «Держава» Платона, яку ми будемо читати до кінця лютого в моєму філософському клубі.Людина мисляча | #філософія_ЛМ #сенс