Мав сьогодні бути присутній онлайн на Стусівських читаннях, але чи то звʼязок поганий, чи то не можна в zoom з Донеччини, бо санкції, тож, прочитайте зі мною мій улюблений вірш Василя.Згадайте пророка і мученика Українського Донбасу. Подивіться на постать його несхилену. Сьогодні йому було б 88 років.Я йшов за труною товариша й думав:щастить — таки людям,задер ноги, і ніякого тобі клопоту,востаннє блиснув голими стегнами покійника,а світ хай собі ходить хоч на голові.Та коли ми прийшли на цвинтар,побачили стільки машин, фургонів, катафалків —не те підступитисяголови встромити немає де.Стояла величезна черга за ямами.Кожен намагався захопити шмат землі(на руки давали 1,5 х 2 метри).Наша черга була вісімсот шістдесят третя.Де його було дочекатисяколи полізло стільки горлохватівтой інвалід першої групив того право в тієї немовля на рукаха той просто так — залляв з самого ранку сліпиі суне куди втрапитьбайдуже за капустою чи по смертьМали вже повертатися додому ні з чимДумаю собі: приїдемо назадя й кину покійникові як з кілочка,буде тобі вилежуватись, уставай-нопотерпи днів зо три зо чотирипоки той плав спливеоднак спішити — якого чортаАж тут підступається до насбаба з двома кошиками(на цвинтарі випродує городину)вам ями треба питаєможу відступити своюкарбованців за сто п’ятдесятВоно можна знайти й дешевшеале ж то тільки звання що ямаа в мене просто тобі перина —і полежати і виспатисьтам самому чи й з молодицею(у баби весь металевий рот,що називаеться озброєна до зубів)Я відразу збагнув що це перекупка —скуповує й перепродує ці ямиале не торгуючисьвийняв з кишені гроші й віддав —на, щоб ти землі сирої наїлась.