Фібула Стрікленда, є шедевром англосаксонського ювелірного мистецтва середини IX століття і зберігається в Британському музеї,виготовлена з листового срібла з глибоким різьбленням і прорізним візерунком (наскрізними отворами), що створює ефект ажурності. На відміну від брошки Фуллера, тут використовується велика кількість золотих пластин, які вбиті в поверхню для створення насиченого колірного контрасту. Дрібні деталі підкреслені темною чорною (ніелло),декор фібули Стрікленда повністю присвячений тваринам. Поверхня прикрашена хитромудрими фігурками фантастичних собак або цуценят у нашийниках, які згинаються всередині візерунка. Це класичний зразок стилю Тревідл (Trewhiddle style).В основі дизайну лежить чотирикутний хрест, вписаний в квадріфолій (чотирилистник). На кінцях хреста і в місцях вигинів розташовані рельєфні напівсферичні виступи (боси).Примітною деталлю є завершення елементів у вигляді звіриних голів, в очниці яких інкрустовано синє скло. У світлі це надавало брошці живий і блискучий вигляд.
Скарб абатства Клюні, виявлений археологами у Франції у вересні 2017 року. Це унікальна знахідка середньовічних скарбів, знайдена під час розкопок на місці колишньої лікарні бенедиктинського абатства.Скарб, що датується першою половиною XII століття, включає в себе:Золотий перстень з печаткою: Найцінніший предмет колекції, прикрашений червоною інталією (різьбленим каменем) із зображенням чоловічого бюста. Різьблення на камені, ймовірно, відноситься до епохи Римської імперії і зображує античне божество або імператора, а напис «AVETE» на золотій оправі був доданий пізніше, в XII столітті,21 ісламський золотий динар, викарбуваний в Іспанії та Марокко між 1121 і 1131 роками під час правління Алі ібн Юсуфа з династії Альморавідів.Понад 2200 срібних деньє та оболов, в основному викарбованих самим абатством Клюні.Згорнутий шматок золотої фольги, що зберігається в футлярі, і невеликий круглий золотий предмет.Знахідка була зроблена групою студентів та дослідників з Ліонського університету та CNRS.
Англосаксонське кільце, вік якого становить понад 1400 років. Ця унікальна прикраса, що датується приблизно 550–640 роками н. е.була знайдена металошукачем Діном Янгом у полі в графстві Ессекс, Англія, у березні 2023 року.Каблучка виготовлена з масивного золота і прикрашена складною філігранністю.У центрі розташована вставка у вигляді чотирикутної зірки з червоних гранатів, що оточують центральний білий камінь.Центральний мотив експерти інтерпретують як зображення птаха в польоті або як символ, пов'язаний з верховним німецько-скандинавським богом Одіном (відомим англосаксам як Воден). Через цей зв'язок знахідку часто називають «кільцем Водена».Враховуючи виняткову якість виконання, вважається, що кільце належало людині дуже високого статусу — можливо, знатному воїну або англосаксонському вожді.На знімку видно, що шинка (ободок) кільця сильно сплющена. Ймовірно, це сталося під вагою землі за століття, проведені в ґрунті.У 2026 році цей національно значущий артефакт був придбаний Музеєм району Еппінг-Форест
Золота чаша з Хасанлу — один з найважливіших археологічних артефактів Ірану. Вона була створена приблизно в IX столітті до н. е. і виявлена в 1958 році в руїнах стародавньої цитаделі Хасанлу .Чашу знайшов американський археолог Роберт Х. Дайсоном. Вона лежала в руках одного з трьох воїнів, які загинули під час обвалення будівлі під час ворожого нападу на фортецю (імовірно, армією Урарту) близько 800 р. до н. е.Поверхня чаші прикрашена карбуванням і гравіюванням із зображенням міфологічних і ритуальних сцен:У верхній частині зображені три божества (імовірно, бог грози, бог сонця і бог місяця), що їдуть в колісницях, запряжени биками і мулами.На чаші можна побачити грифона, крилатого бика і триголового змія-монстра, з яким бореться герой,зображені процесії людей, які ведуть овець на жертвоприношення, жінка, яка подає дитину чоловікові, і герої в бою.Вважається, що чаша відображає вірування цивілізації Маннеїв або інших народів залізної доби,зберігається в Національному музеї Ірану в Тегерані.
«Нумерійський імператор»Камея двошарова, зелена, з білими та коричневими відмітинами. Золоте кріплення, емальоване 1600-ті роки. - Пізня імператорська доба, 283/284 рр. н.е.Розмір 5x3,6 см Віденський художній музей, Антична колекція, Відень, АвстріяГолова чоловіка у лавровому вінку, ймовірно, як імператорська відзнака. Імовірно, тут зображений імператор Нумеріан (283-284 рр. н.е.). Написи на оправі згадують Рудольфа ІІ на аверсі та Костянтина Старшого на реверсі. Коли камінь був встановлений, портрет був інтерпретований у християнському сенсі: Костянтин, друг християн. На зворотному боці рамки хрест з христограмою і написом HOC SIGNO VICTOR ERIS: Під цим символом ти будеш переможцем.Нумеріан, Марк Аврелій Нумерій (лат. M. Aurelius Numerianus). - Римський імператор (пом. 284 р.); син імператора Каро, був призначений батьком цезарем разом зі своїм старшим братом Каріно. Поки останній залишався на Заході, Н. супроводжував батька в експедиції проти персів, а після його смерті (283 р.) став Августом.
Золотий перстень, період правління династії Сельджуків. Діаметр: 2,2 см, 12-13 століття. Перстень гравірований винятковою кількістю фігур. Такі фігури стають поширеними в ісламському мистецтві в усіх регіонах від Центральної Азії до Анатолії, де правили тюркські династії, такі як Газневіди та Сельджуки. Сельджуки - династія з гілки Киник (Кінік) тюрків-огузів. Сельджуки правили величезною територією, що простягалася від Гіндукушу до східної Анатолії і від Центральної Азії до Перської затоки.Золотий перстень, період правління династії Сельджуків, діам: 2,2 см, 12-13 століття. На персні вигравірувано виняткову кількість зображень. В ісламському мистецтві такі зображення були поширені від Центральної Азії до Анатолії, в регіонах, де панували турецькі династії, такі як Газневіди та Сельджуки. Сельджуки були династією, що походила з племені Киник турків-огузів. Сельджуки правили великою територією від Гіндукушу до східної Анатолії, від Центральної Азії до Перської затоки. https://t.me/historical2024
Ідол Помоса ( . lag liti) - доісторична хрестоподібна скульптура. Її історія сягає періоду енеоліту (XXX століття до н. е.),знайденa біля кіпрського села Помос.Сьогодні експонується в Національному музеї Кіпру в Нікосії. На скульптурі зображена жінка з розпростертими обіймами. Ймовірно, це була ознака родючості. На Кіпрі знаходили у великій кількості подібні фігурки, менші за розміром, очевидно, носили на шиї.Після переходу Кіпру на євро 2008 року, помоського ідола обрали як зображення на монетах номіналом в 1 і 2 євро.Вчених досі хвилює питання, з якою метою в статуетці зроблено наголос саме на форму хреста. Було знайдено ще кілька невеликих скульптур, у яких хрест виходить з'єднанням двох тіл, накладених перпендикулярно одне на одне в ділянці серця. Не завжди можливо визначити статеву приналежність фігур, але іноді статеві ознаки яскраво виражені. Крім того, подібні скульптури можна перевертати - тоді вертикальне тіло стає горизонтальним. Це вказує на рівнозначність жіночого і чоловічого начала.
Скіпетр Карла V - це прекрасний середньовічний французький артефакт, який був виготовлений близько 1370 року. Він був виготовлений на замовлення короля Франції Карла V, який правив з 1364 по 1380 рік. Цей скіпетр був частиною великого набору регалій, створених, щоб підкреслити божественне право короля на правління, і використовувався під час королівських церемоній. Скіпетр був знайдений у 19 столітті в базиліці Сен-Дені, місці на північ від Парижа, де традиційно ховали французьких монархів. Александр Ленуар, археолог і засновник Музею французьких пам'яток, віднайшов і зберіг його разом з іншими королівськими артефактами в буремні роки Французької революції, коли відбувалася наруга над королівськими гробницями. Сьогодні скіпетр Карла V зберігається в Луврі в Парижі. Скіпетр тонкий, елегантно оздоблений і увінчаний флер-де-лізом, що символізує французьку монархію. Він має приблизно 22 дюйми в довжину і виготовлений із золота, з додатковими прикрасами, що підкреслюють його церемоніальну важливість.
Похоронна модель.Вона зроблена з різьбленого і фарбованого дерева з використанням текстилю: двоє чоловіків носять справжні лляні кілти поверх розписних, а у корови заплетений з волокна хвіст. Ця модель належить до раннього Середнього царства (приблизно з 2030 до 1917 року до н.е.) і є одним із небагатьох тривимірних зображень цього предмета.Зараз вона перебуває в Королівському музеї Онтаріо, Торонто.Ця прекрасна модель показує, як у Єгипті практикувалося тваринництво. Людина, що стоїть попереду корові, заспокоює тварину, тоді як інша, що стоїть позаду, готова зловити новонароджене теля.У Стародавньому Єгипті велика рогата худоба була джерелом їжі та символом багатства. Молоко використовували в ритуалах і як інгредієнт ліків, а яловичина була частиною ритуалів підношення, що здійснювалися для богів і мертвих. Розведення худоби було популярним сюжетом для сцен, що прикрашають могили посадових осіб, де найпоширеніші зображення являють собою велику кількість тварин, яких випасають, ведуть у процесії і забивають
Оригінальний золотий ланцюг із сімдесяти п'яти тригранних ланок, протягнутих одна в іншу. Кожна грань виконана з ажурної скані з візерунками зі стилізованих рослинних завитків. Ланцюги подібної форми набули поширення в XVI-XVII століттях у парадному костюмі низки країн Західної Європи. Згідно з архівними документами він був подарований 1631 року посольством голландських Генеральних Штатів царевичеві Олексію, майбутньому цареві Олексію Михайловичу. Не виключено, однак, що регалію могли виготовити у Швеції, оскільки в Державному історичному музеї в Стокгольмі зберігається золотий ланцюг шведської роботи 1540 року, аналогічний за технікою виконання і художнім рішенням. У Реєстрі царських регалій 1776-1778 років сканий ланцюг увійшов до складу дарів, нібито надісланих київському князю Володимиру Всеволодовичу Мономаху "від грецького імператора Олексія Комніна в 1116-му році з Неофітом митрополитом Ефеським". З цією легендою вона фігурувала в описах Збройової палати ХIХ століття, а також у публікаціях того часу.
