Історія про Україну | Бутурлін вимагав від львівської "мерії" негайної капітуляції та присяз...

Бутурлін вимагав від львівської "мерії" негайної капітуляції та присязі городян на вірність цареві Алєксєю, а не отримавши бажаного, схиляв нашого гетьмана до початку жорсткого штурму міста. Утім, батько Хмель обрав "тактику Трампа", щоденно закидаючи Львів гарматними ядрами та листами, в яких розписував як він уже всіх переміг, а тому опір не має сенсу і слід бігом укладати угоду. Однак допомогало не дуже: львівська залога, якою керував колишній комендант Кодацької фортеці, здаватися не збиралася, хоча магістрат залюбки відправляв делегатів для безкінечних перемовин. За свідченнями учасників тих делегацій, Богдан Хмельницький відчував себе володарем становища тавихвалявся, що вже "став паном всієї Русі й жодним чином не віддасть її нікому іншому". Щодо своїх "напарників", гетьман не приховував задоволення, коли польський полонений з-під Городка свідчив, що перемога там – повністю заслуга козацької піхоти, і якби не вона, московитам були б гайки, а потім взагалі заявив львівянам: "Я тої Москви не хочу, і між нами велика незгода, як я сам то побачив”. Хмельницький, очевидно, подумки вже переорієнтувався на Карла X Густава, але поки бойові дії були ще в самому розпалі, відкрито розірвати з московитами він не міг. Наприклад, коли було захоплено Люблін, де козацькими військами командував брат Івана Виговського – Данило, мешканці принесли присягу на вірність цареві, а козаки з московитами на пару грабували місто, і ніщо не вказувало на якийсь розкол між ними.Між тим, після кількатижневої облоги капітулював (хоч і почесно) Краків, і до Карла X Густава з усіх усюд почали стікатися магнати й шляхта Речі Посполитої, які ще не присягнули шведському королю, щоб також схилити голови. Серед них були гетьман Потоцький, син Яреми Вишневецького, шляхта Руського, Белзького, Волинського та Київського воєводств. Приймаючи їх під свою владу, Карл X обіцяв охорону їхніх маєтностей, які ще не зайняті москвитами та козаками, а вже втрачені маєтки компенсувати іншими. Цікаво, що коли, галицька шляхта вказала Карлу, що вони не завойовані ним, бо в Русі (Галичині) та Любліні шведських військ не бачили, король відповів їм: "Хіба не маєте в себе козаків? — То мої слуги". І тут знову цікава думка про це нашого "пана всієї Русі" Богдана...А він після початкової ейфорії, схоже почав здогадуватися, що шведський король, як і цар Алєксєй, і близько не розраховує на можливість якогось рівноправного союзу. Дехто каже, що Карл X прямо прислав йому наказ забиратися з-під Львова. Настрій гетьмана погіршувався з кожним днем, а тут ще й прийшла звістка, що козаків, які везли трофеї, під Старокостянтиновом погромили татари й Кримська орда суне далі на захід. Тож, у першій половині листопада 1655 року, домовившись із магістратом про розмір викупу, Хмельницький знімає облогу зі Львова. При цьому командувачу львівської залоги гетьман незадовго до свого відходу говорив: “Мусиш знати, що я також вірний слуга короля Яна Казимира: вважай за доказ тобі мій спішний відступ від міста, і так і поясни королеві". Далі буде...