Історія про Україну | У своїй петиції цареві гетьман зі старшиною просили не тільки за права...

У своїй петиції цареві гетьман зі старшиною просили не тільки за права й вольності козацькі, а виступали загалом від "усього миру християнського" на підконтрольних козакам землях. Тому клопотали вони також за права шляхти (і їй цар видав окрему "жалувану грамоту"), міст та церковників. Але разом із Тетерею та Богдановичем поїхала й окрема делегація від Переяслава. З точки зору правової системи Речі Посполитої це була нормальна практика, там міста окремо домовлялися про свій статус із королем, але цього разу вийшла дещо інша історія. Переяславці поскаржилися на козацьку адміністрацію, яка змушує їх давати кінні підводи та відбирає харчі для військових потреб. "А як твій привілей одержимо, то ним будемо боронитися і тільки твоїй царській величності кланятись і тебе одного слухати будемо". Цар, ясна річ, іде на зустріч "побажанням трудящих" та постановляє, що відтепер експлуатувати "нещасних" переяславців мають право лише для "государєвих дєл", фактично вилучивши Переяслав з-під гетьманської влади. І це був прецедент, який тепер запросто могли наслідувати й інші міста (чи то за власним бажанням, чи за дружньою підказкою "з-за порєбріка")... Наскільки Богдан Хмельницький був задоволений таким фіналом перемовин невідомо, однак, оскільки вважається, що всю цю кашу він заварив, головним чином, заради військової допомоги від московитів, уже дуже скоро він отримав можливість оцінити чи коштувала гра свічок. Коли гетьман посилався на наступ Речі Посполитої, щоб не їхати до Москви, насправді, то була ще проста відмазка, але вже в квітні 1654-го спалахнуло по дорослому.Двома колонами: одна від сучасного міста Хмельницький (тоді село Плоскирів), інша від Кам'янця-Подільського, війська Речі Посполитої, підтримані молдавськими загонами, пронеслися з вогнем і мечем через усю Вінниччину. Керували тим рейдом польний гетьман Станіслав Потоцький та відомий своїми жорстокими розправами над повстанцями Стефан Чарнецький. Початковий розрахунок був на те, що заклики короля не йти в "московську неволю" знайдуть відгук серед широких мас населення, проте "простий нарід", як правило, просто давав драпака при наближені "визволителів" або ж починав чинити опір. Через це в кількох місцях, у тому числі й багатостраждальному Немирові було влаштовано жорстоку різанину (хоча, жінок, зазвичай, залишали в живих). При цьому головний на Поділлі – Іван Богун просто відступив аж до Умані.З'єднавшись, коронні війська також рушили за Богуном. Але оскільки захопити Умань із наскоку не вдалося, потрібно було починати облогу, яка за відсутності достатньої кількості піхоти та артилерії навряд чи би принесла швидкі результати. Тим часом, новина про те, що ворожі війська так швидко просунулися в глиб козацької території серйозно збентежила Хмельницького. На допомогу Богуну та уманським козакам були скеровані сусідні полки, а новому "шефу" в Москву полетіла тривожна "телеграма". Утім, у московитів був свій план. Царську армію розділили на три частини, і лише одну з них планувалося застосувати на українському напрямку. Відкрити "другий фронт" вирішили у Великому князівстві Литовському зі Смоленськом у ролі головної мішені. Очолити ж похід мав цар Алєксєй власною персоною. Далі буде...