3/34. Зони прискорення промислового виробництва.Проблема. Дозвільні процедури для промислових проєктів у ЄС тривалі і фрагментовані, із затримками до 6 років для складних проєктів на кшталт уловлювання вуглецю. Кожен інвестор щоразу проходить повний цикл оцінок з нуля, навіть якщо будується поруч з аналогічним виробництвом.Рішення. Ідея зон – перенести основний тягар дозвільної роботи з рівня окремого проєкту на рівень території, де ці проєкти реалізуються.Архітектура. Кожна держава-член буде зобов'язана визначити щонайменше 1 зону для кластеризації проєктів в енергоємних галузях (папір, нафтопереробка, хімія, гума й пластик, неметалічні мінерали, базові метали), автопромі та net-zero технологіях. Перед ухваленням плани проходять стратегічну екологічну оцінку за Директивою 2001/42/EC, а за потреби – оцінки за оселищною та водною рамковою директивами.Ключова інновація – агрегований базовий дозвіл. Для кожної зони держава готує і видає єдиний дозвіл, що охоплює всі дозволи й адміністративні погодження, потрібні для промислових проєктів у її межах. Інвестор, який заходить у зону, має отримати лише ті додаткові дозволи, що лишилися поза периметром базового.Третій елемент – супровідні зобов'язання держав, які перетворюють зону з суто дозвільного на інфраструктурний пакет. Держава зобов'язана провести комплексний аналіз енергетичних потреб кожної зони та для горизонтів 2030, 2040 і 2050 років і переглядати його щонайменше раз на 3 роки. Решта зобов'язань – координація фінансування проєктів у синергії з програмами ЄС, обмін інформацією щодо вузьких місць у постачанні критичної сировини через European CRM Board, сприяння участі резидентів зон у механізмі спільних закупівель сировини за CRMA (Critical Raw Materials Act), а також кадровий блок через Pact for Skills і регіональні партнерства.Оцінка впливу регламенту📌Чистий ефект – близько 8,7 млрд € для економіки у 2030 р.;📌 Разова економія адмінвитрат від цифровізації дозволів – до 240 млн €;📌 +686 млн € валової доданої вартості в 3-х енергоємних галузях (+445 млн € для цементної галузі, +241 млн € для сталі/алюмінію);📌 +10,5 млрд € доданої вартості в ланцюзі створення електрокарів;📌 +148 тис. робочих місць;📌 3 млрд € – вартість викидів СO2, яких вдасться уникнути.Вимоги «made in EU» пропонується поширити також на сонячні колектори, теплові насоси, вітрову, ядерну та водневу технології.Релевантність для УкраїниВміст походженням з країн, з якими ЄС має угоду про вільну торгівлю/митний союз (а для закупівель − також сторін GPA), прирівнюється до походження з ЄС.Україна підпадає під обидві категорії (ПВЗВТ + GPA), тож українська сталь, алюміній, автокомпоненти чи компоненти батарей зараховуватимуться до «Union origin».Але є ще проблема підтвердження вуглецеємності для імпорту, що прив'язане до методології CBAM — а це болюча точка 🇺🇦. Водночас проект регламенту вказує, що інвестиції у дотримання CBAM відкривають доступ до лідерських ринків ЄС. Додатковий пріоритет: участь українських галузевих стейкхолдерів у консультаціях щодо делегованих актів CPR/ESPR, бо саме там буде проведено межу між продукцією, що підпадає під вимоги, і рештою.Ще один вимір – автомобільна галузь. За еквівалентністю український вміст може відповідати вказаним вище порогам (70% вартості компонентів та 50% по електронних системах і трансмісії). Оскільки Україна є великим постачальником для європейського автопрому, вимоги підвищують цінність українських постачальників для європейських виробників порівняно з азійськими альтернативами.Останнє – ПІІ та зони прискореного розвитку в логіці вступу до ЄС. Українських інвесторів вимоги до ПІІ не зачіпають. Але як майбутнє acquis вони означають, що Україні при вступі доведеться створити Investment Authority і вбудуватися в загальноєвропейську систему обумовлення стратегічних інвестицій.Концепція зон прискорення з агрегованим базовим дозволом − це складова для розвитку політики індустріальних парків і дозвільної реформи: закладати її елементи в законодавство дешевше, ніж наздоганяти після вступу.