Років зо три тому писав тут про механізм snapback — відновлення санкцій проти Ірану за порушення «ядерної угоди» 2015 року.2020 рокуТрамп оголосив про його застосування, а 🇪🇺 ініціював дію регламенту 2271/96 про захист від наслідків екстериторіального застосування законодавства — щоб не дозволити 🇺🇸 це зробити. На думку європейських лідерів, це поховало б угоду.Тодішню думку.Наприкінці серпня «європейська трійка» — Сполучене Королівство, Франція і Німеччина — послалися на той самий механізм. Ще раніше, у лютому цього року, Трамп ініціював «максимальний тиск» на Тегеран. Коло замкнулося.Що ж, у дописі 3-річної давнини описав красу snapback: заветувати його Китай і росія не зможуть. Хіба запропонувати відтермінування, що вони й зробили.Але далі стоятиме питання enforcement — забезпечення виконання. А з ним будуть проблеми. 🇨🇳 купує до 90% іранської нафти, окремі арабські країни налагодили звʼязки з Іраном, що може завадити перекриттю маршрутів поставок нафти звідти — як і напружені відносини з Індією. Остання заява міністерки закордонних справ ОАЕ щодо перспектив співпраці з Ізраїлем (читай — трампівських Авраамських угод) з огляду на події в Газі лише підсилює це враження.Тож така ситуація довкола антиіранських санкцій має спонукати до думок щодо загальної продуктивності санкцій антиросійських. Ні там, ні там можемо не побачити бажаних результатів. Крім того, американських ударів по рф теж не буде (на відміну від ударів по Ірану). Цю частину роботи 🇺🇦 могла б узяти на себе — з допомогою партнерів. Загалом, використав би як аргумент у переговорах.