У нашому інфопросторі часто зʼявляються і зникають випадкові терміни — перемога, ескалація, війна на виснаження. На прикладі останнього — і найбільш актуального — добре видно, як зміст поняття вихолощується через часту вживаність і недостатнє розуміння.Утвердилася думка, що у війні на виснаження обовʼязково переможе Росія. Тому нам потрібна вся можлива зброя і всі можливі санкції тут і зараз.Але тривалість війни на виснаження вже йде на роки, а ми наводимо дедалі більше даних про слабкість російської економіки, усе вищі витрати рф на війну, які сягнули майже трлн доларів, як доказ швидкого краху режиму.То що це — відсутність логіки, віра в перемогу?Ні, це незнання теорії. А саме вона підказує, на що чекати далі.1. Наша відправна точка і чи не найвигідніший сценарій — це т.зв. long-duration equilibrium, коли обидві сторони зазнають великих втрат, але не впевнені, коли і як саме піти на завершення війни.2. Це повʼязано з так званим second-mover advantage, коли одній стороні вигідніше дочекатися кроку суперника, щоб розуміти, яка стратегія, найімовірніше, буде виграшною — боротьба або примирення.3. Таке вичікування також повʼязане з тим, що net expected payoff — чистий очікуваний виграш, тобто різниця між виграшем і витратами на його досягнення — для обох сторін війни на виснаження невпинно «кружляє» навколо нуля, тож жодна з них не бачить раціональних причин припинити боротьбу.4. На це становище можуть впливати як внутрішні, так і зовнішні подразники — події, що схиляють шальку терезів в один або інший бік. Проте практика показує, що ці фактори можуть діяти по-різному, приносячи переваги то одній, то іншій стороні (санкції, протести, позиції іноземних урядів, баланс сил, втома від війни, хід мобілізації, політична стабільність тощо). А отже, вирішальної переваги ніхто не отримує.5. Як наслідок, гравці у випадковому порядку обирають між припиненням протистояння і його продовженням на основі поточної state variable. Вони не йдуть на повне врегулювання, а хеджують ризики і реагують на нові обставини.6. В теорії ігор ця ситуація зветься змішаною Марківською ідеальною рівновагою. А зрушити її з місця на користь України можуть зрозумілі речі — внутрішні потрясіння в рф, посилення України зброєю та коаліціями, збільшення санкційного та іншого тиску, а можливо — і окреслення майбутньої вигоди для росіян від миру, окрім загрози покарання, що характерно для ігор із нескінченним горизонтом. І, звісно, довгострокове стримування, що працюватиме за всіх умов цього змішаного стратегування.7. Чи справляємося ми з партнерами з досягненням цих орієнтирів? США, схоже, переважно взяли на себе частину з вигодами, які можуть світити росіянам завдяки мирній угоді. Європейські країни — усе інше. Але стримування в сприйнятті ЄС, вочевидь, має будуватися на погодженій попередньо правовій рамці — погодженій і з росіянами також — якої всі будуть готові дотримуватися і за порушення якої можна буде карати.8. Такий вектор дій залишить нас у просторі описаної рівноваги — раундів загострення і мирних ініціатив, що чергуватимуться. І навіть зустрічі на рівні глав держав далеко не гарантовано зможуть це змінити.