Яка класна рецензія вийшла на «Бабаї» на збірку Ірини Пасько «Бугурти і маневри».От вам уривочок:«Колгосп людей»Одне з найстрашніших оповідань у збірці, яке можна інтерпретувати зокрема як горорне осмислення історичних подій 1975-1980 рр.: неврожаю, масового знищення сільської худоби, зокрема свиней, яких нічим було годувати, 25-й з’їзд КПРС, що утвердив «курс на геронтократію» та призвів до застою. Зокрема, авторка зображує пристаркуватого діда з власною космогонією, за якою:«праведні сидітимуть праворуч від Нього — в президії, а ліворуч — тожи праведні, але ті, що не на всі ходили суботники… і співатиме Йому хвалу тисяча молодих комсомолок, незаміжніх, у червоних хустках, і «Совєтське» шампанське литиметься рікою, і всякому буде тушонка на щодень…»Паралельно дід вигодовує велетенську льоху, і геть не житом; поклоніння комунізму утілюється в покручених релігійних та язичницьких образах; а протагоністка, «відмінниця Женя», «не дівчина, а агроном», потрапляючи у сакрально-мерзенну шерегу подій, й сама не здатна спертися ні на що, окрім вбитої в свідомість ідеології.Із уже охарактеризованого читач може виснувати щодо ступенів та поверховості безодень, які вибудовує авторка. Насилля описане як всеохопне, доклітинне, історично вґрунтоване — даруйте — в саму землю.Читати тут.Бабай радить самостійно ознайомитися з цією збіркою, адже ми проаналізували всього вісім із шістнадцяти оповідань. Та інші, можливо, лише трохи віддаленіші від горорної площини, не менш болісні, захопливі та вправні.