Як відомо, часто-густо "західні" реформи в Україні призводять до несподіваних наслідків. Те, що належно працює "там", в Україні чомусь перетворюється на фарс. Ось ще один такий приклад.

В цивілізованому світі існує інститут застави у кримінальних справах. Відносно осіб, що є підозрюваними чи обвинуваченими, якщо вони не є загрозою суспільству та їх злочин не пов'язаний із насиллям, в якості запобіжного заходу застосовується не тримання під вартою, а грошова застава із "електронним браслетом".

Цей пост не про те, як застава стала інструментом спасіння від правосуддя для провладних покидьків. Тут йдеться про інше.

Якщо людина сумлінна і "не крала", а розмір застави завеликий, оскільки корелюється із можливо нанесеною шкодою, в такої людини може виникнути проблема - де взяти кошти на заставу.

Цивілізована західна практика має відповідь на це питання. Наприклад, існують "заставні агенти", які надають людині позику для внесення у заставу в обмін на комісію, яка зазвичай складає 10% розміру застави. Тобто, людина сплачує агенту комісію, а агент вносить суду заставу за людину. Якщо все добре, застава потім повертається агенту і він заробив комісію. То ж агент слідкує, щоб людина не вдалась до втечі і сумлінно приймала участь у слідчих діях. А якщо вдастся - суд не поверне заставу агенту, тоді за контрактом агент отримає право вимагати від людини трикратний розмір застави і, відповідно, буде зацікавлений знайти людину, де б вона не сховалась. Це приклад корисної співпраці.

А що ж в Україні?

За співробітницю офісу Зеленського Ірину Мудру, яку обвинувачують в корупції, частину застави вніс якийсь Владислав Галкін. Вніс 692 359 грн, при цьому зізнався журналістам, що він не знайомий із Мудрою, а його просто попросили здійснити платіж, за що він отримав винагороду 500 гривень.

Тобто, Галкін, в термінології фінансового моніторингу, є "дропом" - підставною особою, чию особистість і документи використовують для нелегальних фінансових операцій. Доречі, Галкін не зміг пояснити журналістам звідки в нього ці гроші і кому вони належать. Скоріше за все, такого дропа знайшли через так званих "дроповодів" - анонімних діячів в мережі Інтернет, які виступають "агентами-продюсерами" осіб, що бажають заробляти на тому, щоб бути "дропами".

Зараз НАБУ перевіряє джерело походження коштів Галкіна і, якщо їх законність не буде підтверджено, поінформує про це суд, який в свою чергу повинен відмовити в прийнятті такої застави. Отже, держава зараз намагається дати відповідь на питання "чи можливо запобігти таким оборудкам в Україні".

Оскільки документально підтвердити легальність отримання незначної суми коштів дуже легко (наприклад, це може виявитись гонорар підприємцю на єдиному податку), мені здається, що держава виявиться неспроможною запобігти такому зловживанню. А відтак, ми станемо свідками появи нового "бізнесу" - дроблення суми застави на частини і внесення у заставу злочинних коштів через дропів.

Державі слід прийняти несиметричне рішення - припинити застосовувати заставу до корупціонерів. Але ж (дивіться вище в цьому пості) нинішня влада використовує інститут застави задля спасіння від правосуддя провладних покидьків, отже навряд чи таке несиметричне рішення з'явиться. Ось так те, що працює в цивілізованому світі, перетворюється на фарс в Україні.