4. Що ж... Сподіваюсь, нелегкі рішення приведуть до великих перемог. Я ж не можу не запитати: що саме дарує вам таку впевненість і рішучість, що не дозволяє збитися зі шляху? Можливо, ви робите все заради родини?
 
Так… Для… брата. Виявилось, що я не єдиний самородок у сімʼї. Хтозна звідки в нас магічні здібності. До нас у роду подібних талантів не було ні в кого. А нам з Ераном дісталося… І якщо в мене це пробудження минулося майже без пригод, то з братом усе куди складніше. Надто рано магія дала про себе знати, і надто сильний дар. Він занадто юний, і тіло не витримує сили, що йому дісталася. І диво взагалі, що він досі живий. Я тоді була на третьому курсі Бронрської академії. Моїх знань вистачило, аби зрозуміти, що відбувається, і пригальмувати процес руйнування його тіла. Добре, що мала деякі запаси. Але все це було тимчасово. До всього, сам Еран був ще просто дитиною, на яку звалилося море сил. І я засіла за книги, намагаючись знайти бодай якесь рішення. А згодом і погодилася на роботу із Соколом — ватажком кримінального світу Бронри. Так і стала його Чорним алхіміком. Він забезпечував мене інгредієнтами для зілля, я — виконувала його замовлення. Незаконні, з якого боку не глянь. Звісно, мені тут пишатися нічим. Утім, збрешу, якщо скажу, що шкодую про це своє рішення. Врешті-решт, у бібліотеці академії я навряд чи знайшла б інформацію, що дала мені надію на остаточне одужання Ерана. А в Сокола було достатньо не лише заборонених магічних артефактів і зілля, а й ціла бібліотека. Там я й відшукала потрііпану стару монографію, яка перевернула не лише бачення нашого світу і ставлення до магії, але й дала надію, що вдасться допомогти брату. Проте для цього мені необхідно пробратися в саме серце Сірих земель. І шлях туди лежить через північний форпост Імперії — фортецю Харат.
 
5. Розкажіть більше про посаду Чорного алхіміка. Чи багато є таких, як ви, і наскільки це важка робота? Чи доводилося перетинати межі не лише закону, а й власних принципів, виконуючи свої обов'язки?

Чорних алхіміків не так і багато. Але, гадаю, вони є ледь не в кожному місті. Ну, або інші маги, які працюють… нелегально. Чи важка це робота? Фізично — ні. Але, по суті, робота без ліцензії не лише загрожує мені запечатуванням магії, а може, й стратою, проте й розвʼязує руки. Розумієте, в Імперії є дуже чіткі правила щодо магії. І суворо заборонено використовувати інгредієнти із Сірих земель. Але саме вони, на диво, стали порятунком для Ерана. І це особисто мене наштовхує на думку, що не все так просто з цими Сірими землями, як нам розповідали. До всього, у підземних лабораторіях міських катакомб я можу собі дозволити експериментувати. За інших умов мені б це ніяк не вдалося.
Так, це все незаконно. Пишатися тут точно нічим. Я не маю диплома, ліцензії та морального права працювати так… але що вдієш? Довелося йти на угоду із совістю. Проте я робила все можливе, аби мої зілля не шкодили людям. Сподіваюся, що це мені вдалося.

6. Ви часто згадуєте Сокола. Розповісте про нього більше?

Сокіл… Насправді в мене до нього двоякі почуття. З одного боку, він однозначно не найкраща людина у світі. Під його рукою не лише контрабанда Бронри, а й інші… кримінальні галузі. Диву даюся, як цей непоказний чоловік може тримати в залізному кулаці все це. Відчуваю, що не просто так. І це мене лякає. З іншого… Він зʼявився в моєму житті саме тоді, коли був найбільше потрібен. І за це я йому буду вдячна завжди. Хоч і чудово розумію, що він мене використовує задля власних цілей.
Проте наші стосунки дивні. Нічого особистого, на перший погляд, але відчуття, що його вчинки мають інші причини, мене все одно не залишає. Була навіть думка, що ми… родичі. Але я намагаюся про це не думати. Зрештою, у мене чудова родина, яку я щиро люблю. А Сокіл… не хотілося б думати, що в нас значно більше спільного, ніж здається. Чи часто я його згадую? Певно, що так. Зрештою, нас повʼязує надто багато всього, аби просто викинути його з голови й забути.

7. Рейхан Аттахар зіграв важливу роль в вашому житті... Скажіть, невже ваше серце лишилось байдужим до цього хлопця, чи все не так просто?

Надто непросто. Коли я зважувалася на ритуал, то вірила, що все просто забуду. Зрештою, нічого ж такого… надзвичайного не сталося. Не мало б статися. Але я все одно думаю, згадую і… боюся. Я не знаю, які побічні дії ритуалу. Мені здається, що він надто сильно змінив саму структуру моєї магії, а не лише зробив мене сильнішою. І все частіше задумуюся, як те, що я зробила, вплинуло на самого Аттахара. Що, як я витягнула його потенціал і забрала собі? В есса! Спадкоємця давнього роду. Ох… І що буде, якщо… чи навіть «коли» він дізнається правду про ту ніч. Він мене зненавидить. Або й прибʼє.

8. Якби ви могли зараз загадати у вищих сил будь-яке бажання, і воно точно збулось — і це мало бути бажання щодо вас, а не добробуту вашого брата — що б ви загадали?

Я не думала про це. Колись, до того як у мені прокинувся дар, я була як усі дівчатка. І мрії в мене були такі ж… дівчачі. Дім, сімʼя, затишок, кохання… Потім, уже в академії, мої мрії змінилися. Мені хотілося стати великим алхіміком, допомагати родині, здобути визнання і зробити великі відкриття. Але зараз… Мені складно уявити, як бути, коли все вдасться. Так, саме «коли». Не хочу навіть думати про «якщо».

9. Дякую за чудове інтерв'ю! І наостанок попрошу вас залишити побажання для наших читачів.

І вам щиро вдячна за ваше запрошення. Щодо побажань… Бережіть тих, кого любите. До того, що сталося з моїм братом, ми гризлися як скажені. У дитинстві взагалі могли й побитися. І я терпіти його не могла. Проте коли усвідомила, що можу його втратити… Я дуже шкодую, що наші стосунки були такими. Але все зміниться. Ми обоє змінилися, тож, гадаю, ми більше будемо цінувати одне одного.
Ще раз дякую. А зараз мені час на службу. Гарного всім дня. І успіху в добрих починаннях.
 
Еріка – прекрасна дівчина з чистою душею, проте має чимало таємниць… Аби розкрити їх усі, заходьте до книги Олени Гуйди «Поцілунок чорного вогню»!

#інтервю_з_персонажем @charivne_fantasy #оленагуйда

Більше цікавого на каналі "Чарівне фентезі Букнет"