Вітаємо на інтервʼю! Сьогодні ми запросили на розмову Еріку, головну героїню книги Олени Гуйди «Поцілунок Чорного вогню».

1. Вітаю, Еріко. Рада бачити на інтерв'ю таку прекрасну дівчину. Перш ніж почати нашу розмову і перейти до найпідступніших питань, попрошу вас розповісти про себе. Хто ви, звідки родом і якими манівцями потрапили до мене на інтерв'ю?

Вітаю! Перш за все, хочу подякувати, що запросили мене до себе на інтервʼю. Я трохи розгублена і зніяковіла від такої уваги. Все ж не щодня потрапляєш у центр уваги.
Отже, про себе. Звуть мене Еріка Ларенс. Мені двадцять три роки. Народилась і все життя прожила в Бронрі. У мене гарна й любляча, хоч і абсолютно звичайна сімʼя. Батько – столяр, мати – пекарка, молодший брат… виросте прекрасним юнаком. Загалом, у дитинстві я гадала, що також стану просто містянкою зі звичайною, але потрібною професією. Рівно до того часу, як зʼясувалось, що я маю магічний дар. Не надто сильний, звісно. Але для звичайного самородка і крихта магії — непоганий шанс на безбідне життя. Слава всім богам, що його вистачило для вступу до Бронрської академії магії на факультет алхіміків. Який я цього року й закінчила.

2. Розкажіть трохи більше про свято Місячної богині. Я так розумію, ваші пригоди почалися саме в цю ніч...

Пригоди… Проблеми, скоріше. Хоча, мабуть, проблеми почалися значно раніше. Але саме ця ніч стала переломним моментом. Я й сама до пуття не знала, до чого може призвести ритуал, проведений у ніч Срібного місяця. Зрештою, це просто свято зі своїми забобонами і традиціями. Колись вірили, що саме тієї ночі Місячна богиня поєднує пари. Але… Я не дуже вірила в це. Тоді — так точно. Проте, мені потрібно було дещо інше – підвищити рівень власної магії до розподілу на стажування. Крок, відчайдушний, звісно, але чи мала я вибір? А те, що доведеться… вступити в інтимні стосунки… Ну, всі ж через це проходять. І поки ніхто не помер. Хто ж знав, чим все обернеться потім…

3. Невже не страшно було зважуватися на такий ритуал? Пробуджувати свою магію... Особливим зв'язком? Ви здаєтесь дівчиною, що не зважилась би на подібне так легко.

Страшно? О, дуже страшно. Зрештою, я взагалі не знала, чи вийде в мене щось. Попри те, що я непогана алхімікиня, ритуалістка з мене відверто кепська. Та й… ну… До тієї ночі мені було не до стосунків із чоловіками. Навчання, робота Чорного алхіміка для мого покровителя і бажання… допомогти тому, кого люблю, — не залишали часу на особисте. Але я цьому навіть рада. Адже за інших умов із ритуалом би точно нічого не вийшло. А так… Утім, усе одно все пішло не за планом. А план у мене був. Я навіть обрала досить непогану… жертву для ритуалу. Одного з найсильніших бойовиків нашого випуску. Але десь таки припустилася помилок. І першою стала зустріч із Рейханом Аттахаром тієї ночі. Найкращий випускник академії, спадкоємець одного з найсильніших і найдавніших родів Імперії, маг Чорного вогню. Недосяжна висота, загалом. Але хто б міг подумати, що неприступна фортеця Аттахар сама відкриє ворота перед абсолютно незнайомою дівчиною? Зрештою, до цього в сумнівних випадкових звʼязках його помічено не було. Хоча, може, я погано його знала?