Цього року на здобуття Шевченківської премії з літератури було подано 20 поетичних збірок. У «довгому списку» після першого туру залишилося 12. Дюжина – без срібного вовка харків'янина Леоніда Логвиненка.Відмінний журналіст та майстер фоторепортажу Леонід, у тому числі й ризикуючи життям поруч із бійцями на фронті, з проникливою силою ловить у свій об'єктив образи наших сучасників: воїнів та священнослужителів, дітей, старих та дорослих, показуючи нам світ нашого життя, смерті та стійкості.Відкриттям для мене під час війни стала його поезія.Його збірка віршів та пісень «Поклик срібного вовка», проілюстрована його ж фотороботами.Як сказано в поданні Харківської державнох наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка,«у образі срібного вовка уособлює самотнього свідка і сторожа світла, людину, яка не втратила гідності навіть серед руїни. Цей образ об’єднує поезію, фотографію і духовний досвід автора, створюючи багатошаровий художній код книги»Розумом я усвідомлюю, наскільки важко було членам журі Шевченківського комітету обирати «довгий список» (з якого у фінал вийдуть лише одиниці), а душа шкодує, що у другому турі немає Леоніда.Шевченківський комітет, як завжди, зібрав у «довгому списку» поетів різних поколінь із різними голосами, які ніби зливаються у багатозвучність нашої доби. І в цьому дзеркалі відображається Україна.https://gromada.group/news/life/samotni-svidki-ta-storozha-svitla-poeti-nominanti-na-shevchenkivsku-premiyu-2026